Глава 32

Ніка, після першої зустрічі з Алексом...

Аудиторія напружено слухала молодого викладача, який натхненно щось розповідав. Ніка позіхнула, прикривши рот долонькою і скоса глянула на годинник, що світився блакитним на зап'ясті. Залишалося п'ять хвилин до закінчення занять...

- Костянтин Станіславський виділяв дві ключові групи елементів театральної майстерності.

Перша група: робота актора. Елементи цієї групи, являють собою психофізичні процеси, в яких беруть участь воля, розум... – Микита Сергійович і не збирався завершувати. Гарний молодий чоловік, злегка цікавої зовнішності, типовий актор, як сказав би тато Ніки, усього років на десять старший за своїх студентів, служив предметом обожнювання всіх одногрупниць Ніки. Дівчина лукаво посміхнулася сама собі. Але тільки їй пощастило злегка зблизитися з молодим викладачем. Нічого забороненого, їх пов'язувало спільне хобі – гонки. Так склалося, що троюрідний брат Ніки, сьома вода на киселі, підв'язався на «формулі один». Не зірка, так, третій скраю на лаві запасних.

Але доступ до «безкоштовних квитків» та пропуск за куліси до «свята святих» він цілком міг влаштувати. І Ніка, почувши пару місяців тому на лекції про «маленьку мрію» Микити Сергійовича, вирішила скористатися шансом і отримати залік бартером. Вона ледь стримала посмішку, згадавши, як розгорілися карі очі молодого викладача, коли вона запропонувала йому особисте знайомство з його ідолами від гоночного спорту. Звичайно, вона домовилася. За таку послугу, Микита Сергійович був готовий не тільки на залік, але і на іспит автоматом. І після лекцій повів її випити кави в найближчій кав'ярні.

 Одногрупниці заздрісно шепотілися, бачачи «особливе ставлення» на практичних заняттях до Ніки, але нічого пред'явити їм не могли. Микита Сергійович дурнем не був, і вони спілкувалися з Нікою тільки на нейтральній території, після занять, та й то, в рамках дозволеного. Але і випитої чашки кави в приємній компанії, Вероніці було достатньо. Вона не плекала мрії про те, що Микита закохається в неї, одружується, і у них буде троє дітей – чоловік тримався підкреслено ввічливо, але був дуже уважним і чемним. Крім того, на подив, у них дійсно знайшлися спільні теми, і такі зустрічі раз на два три тижні приносили задоволення обом. Як казав Микита: «у тебе чоловічий склад розуму, з тобою є про що поговорити, на відміну від більшості сучасних дівчат». Ось і сьогодні на перерві Микита Сергійович сам підійшов до неї і запропонував:

- Ну що, перекусимо суші сьогодні? Планів немає?

- Ага, з задоволенням. На Червоній?

- Так, давай там. Тільки мене на зборах викладачів можуть затримати.

- Та нічого. Я збиралася після занять по магазинах пройтися. Не квапся.

- Домовилися. На созвоні тоді?

 Ніка кивнула.