Глава 22. Таня. На жаль, ми не можемо обирати, в кого закохуватись...

— Ти все ще думаєш про нього, — Діма не питав, констатував факт.

— Ми з тобою це вже проходили, — я зітхнула.

— Так, — він кивнув.

Підійшов ближче, обійняв за плечі. Без підтексту, просто обійняв. Я була вдячна йому за те, як він ставився до мене, знаючи правду...

Правда. Те, що так сильно отруювало моє життя останні роки, як би парадоксально це не звучало.

І правда ця заключалась у тому, що Макс ніколи мене не покохає. Скільки б я не старалась стати незамінною, скільки б його секретів не приховувала, скільки б не допомагала по життю і не підтримувала, всього цього було недостатньо.

Йому потрібен був його блог і більше нічого. Він перетворився на якогось робота, для якого цифри стали важливішими за людей. Він не намагався допомогти матері, не намагався протистояти батькові. Просто плив за течією, купався в лучах слави, напевно, хоч так відчуваючи свою значимість.

А міг би просто хоч раз обернутись і побачити, що я завжди поруч і що мені він важливий... Без блогу, без каналів, без популярності, без нічого. Я кохала його справжнього, без титулів і всього того...

Однак йому це було не так вже й потрібно. Йому взагалі було нічого не потрібно, окрім грошей.

І я ніколи цього не розуміла. Так, він жив без матері, тільки з батьком, але той ніби працював. Макс ніколи не жалівся на нього. Та й вчився добре, виглядав завжди з голочки.

Не розумію цього... І напевно ніколи не зрозумію.

— Таню, я... — звернувся пошепки, привернув увагу, ніби зараз збирався сказати щось важливе.

Але я не хотіла нічого чути. Не хотіла знати більше, ніж знаю зараз. Бо знала, що Діма завжди приховував щось більше... Тому коли в двері задзвонили, одразу ж трохи відсторонилась:

— Це, напевно, Катя, — сказала йому.

— Так, — він розчепив обійми, відпускаючи мене і дозволяючи замість нього зустріти гостю.

Я кивнула і пішла до передпокою, підійшла до дверей, зазирнула в очко.

Там дійсно стояла Катя. Спочатку одна з тих фанаток, яких я так ненавиділа, і потім — моя найкраща подруга.

Катя... Скільки різних емоцій в мене було саме через тебе. Я так ненавиділа тебе і тобі подібних, але потім виявилось, що навіть ти можеш бути до мене ближчою, ніж той, ким я так захоплювалась і кого так кохала. Парадоксально...

Я відчинила двері.

— Привіт, Таню, — вона щиро усміхнулась і одразу обійняла мене.

Я обійняла подругу у відповідь. Дійсно, в мене не було людей ближче саме за неї. Діма не рахується, бо ж він хлопець... А з хлопцем такою ж відкритою, як з подругою, я бути не могла.

— Сьогодні ми точно виведемо Богдана на чисту воду, — вона подивилась мені в очі. — Ми ж зробимо це, правда?

— Так, — я кивнула.

Катя була злегка маніакальною особою, але в цьому навіть був свій шарм. Я б хотіла, щоб хтось кохав мене так, як Катя кохала мого Макса.

— То який в нас план? — запитала вона, подивившись мені в очі. — Ти не хотіла говорити телефоном, але тепер я тут і готова вислухати...

***

— Бачу, ви обидві як на голках, — перервав тишу Діма.

— А сам? — я подивилась на хлопця. — Руки стиснув до білих кістяшок аж.

— Пропали листи Макса, я не вірю, що це збіг, — сказав він. — Впевнений, що це або Макс, який переховується, або Богдан.

— Ти цього не говорив, — здивовано сказала Катя.

Я чесно кажучи теж здивувалась. Але я вже помічала подібне за Дімою. Важливі речі він завжди робить сам, а потім просто ставить мене перед фактом. Так вже бувало...

— Таню, а ти знала? — подруга подивилась на мене.

— Ні, — я похитала головою. — Але якщо Діма так зробив, значить так було треба. В тебе завжди язик як помело, ти могла проговоитись.

— А в тебе? — Катя продовжувала дивитись мені в очі.

Я знала, що ніколи б не сказала його таємницю. Відповідь на це питання була очевидна, однак, схоже, сам Діма не довіряв мені настільки, наскільки я думала.

— Я вирішив, що Тані буде неприємно тримати це від тебе в таємниці, — втрутився Діма. — Все ж, ви подруги.

Я усміхнулась. Викрутився... Ну хоча, він завжди знаходив, як викрутитись. Він був дуже розумний і завжди все прораховував наперед. Я захоплювалась цією його рисою і навіть щиро хотіла б закохатись у нього замість Макса, але на жаль ми не можемо обирати, в кого закохуватись...