Допис четвертий

Уже перший місяць літа зустрічає другий, а це означає, що Солоха летить до Києва. Дні літнього Рівнодення позитивно вплинули на відьму: вона розцвіла, мов мак, облитий кров‘ю, щічки рум’яні, очі блищать, настрій всих клянути — добре, одним словом. А її енергія плескалась запахом грози по хаті, холонула в повітрі. Всіх чортів до себе тягла, вони під вікнами стогнали день й ніч.

А я чхаю третій день. Відьма полетіла на Лису гору вже як другий, а прилетить на сьомий. Це так вона мені сказала, проте я знаю цей шабаш: як почнуть гуляти, тільки на чотирнадцятий день отямляться (дай Рогатий бог). Ще краще я знаю Солоху — якщо хтось про кохання заговорить (а дівчата заговорять), вона піде його по всьому світу шукати. Як минулого разу, взагалі-то. І позаминулого…

Хазяйство залишила на мої тендітні нематеріальні плечики. Я до своїх обов‘язків ставлюсь серйозно, відповідально, як треба хазяїну дому.

Ось вчора, наприклад, Дворовик приніс якусь незрозумілу субстанцію, схожу на самогон. Каже, що десь в подвір’ї валялось, а що воно там робило — не ясно. Чи це справді був самогон, а може якесь отруєне зілля або пороблення недруг підкинув — прийшлося дегустувати, а то, може, хтось хоче нашу відьму проклясти. Однієї склянки було недостатньо для проведення експертизи. Випили по три й позвали Лісовика, щоб ще він допоміг розібратися в цій нелегкій справі.

Як тільки дно побачили, згадали, що це сама Солоха запаси ховала. Дворовик почесав кудлату голову — потрібно було згадати трішки раніше. Якось негарно вийшло… 

Посиділи ще трохи й Лісовик сказав, що має ще якусь незрозумілу бурду, яку потрібно також продегустувати й провести експертизу. Сказав, прийде завтра, тобто, вже сьогодні.

Робота в Домовиків відповідальна, як-не-як. Все на мені лежить... о, чую у двері стукають. Піду я... працювати. Потім відчитаюсь.