Основна частина

Білобрисий

Вулицею міста йшла колона молодих хлопців, одягнених в стару зношену одежу. Дехто був поголений «налисо». Городяни з першого погляду впізнавали в них новобранців радянської армії. Бо хто ще так вдягається, так стрижеться, та йде колоною?

Збоку новобранців йшов прапорщик. Час від часу він щось голосно покрикував, не соромлячись перехожих. Для когось іншого це було б не нормально – кричати на все горло посеред міста, а для військового таке було звичним. У його голосі навіть вчувалася бравада.

Крики-команди падали на хлопчівську колону, яка ще не звикла до такого, яка ще вчора жила вільним життям. Хлопці з колони ще вчора що хотіли, те й робили, куди хотіли - йшли. А тепер про таке треба забути надовго.

Вчора новобранців весело проводжали. Зі співами та танцями до самого ранку. Співали «Нє плачь дєвчьонка», бажали легкої служби, щоб недалеко відправили служити, щоб не попали в морфлот, бо там не два, як скрізь, а три роки потрібно тягнути лямку. Декого урочисто проводжали на заводах та фабриках. Говорили промови, казали, щоб чесно віддав «свящєнний долг Родінє», щоб не підвів колектив та був зразковим солдатом.

Пашка йшов в строю, як і всі, в невеселому настрої. «Прощай свобода, прощай безтурботна «гражданка», - билось в його голові. В армію йому не хотілося, але куди ж дінешся. Така штука, що не сховаєшся, не скриєшся. Скрізь знайдуть.

Волосся своє хлопець завчасно не зістриг. Вирішив покрасуватися ним хоча б ще день. Його русяві, майже білі кучері виділялися в натовпі стрижених голів. Прапор відразу вихватив його із загальної маси новобранців:

• (рос.) Что, белобрысый, решил заартачиться?  Не мог дома свою шевелюру оставить? Сматри, не долго тебе осталось. Быстро сделаем с тебя человека.
• А я шо, вже не чєлавєк?
• (рос.) Не. Ты покуда что юнец лохматый. Вот когда тебя научат жрать и спать по часам и по норме, когда с тебя выбьют дур –  тогда будешь человеком.
• Шо ви так з погроз починаєте? Ми ж іще не солдати. А ви ж тільки прапорщик і ніякий нам не камандір.
• (рос.) Чего сказал, салага? Не понимаешь еще, куда попал? Мы тебе мигом рога обломаем. Смотри, какой барзой нашелся.

Пашка хотів ще щось відказати, але хлопці стримали. Радили не зариватися.

Колона дійшла до залізничного вокзалу. Майбутні солдати заселились в окремий вагон. Дістали свої пожитки та почали востаннє споживати домашню їжу. Дехто прихватив з собою пляшку горілки чи вина.  Але прапор шниряв  по вагону, як праска по штанях. Туди-сюди, туди-сюди. Кидався на запах спиртного, як собака-шукачка. Випити змогли одиниці. Прапорщика не обдуриш. Йому треба представити всіх новобранців на очі солдатського начальства тверезими.

Паша обдурити зміг. Свою самогонку він вилив у пляшку з томатним соком. Ще й поставив її на самому видному місці. Хлопці з усього вагону підходили, щоб відхлебнути трохи для підняття духу.  Прапор довго не міг второпати, звідки б’є по вагону алкоголем, аж поки не запримітив, що сходяться найчастіше в те місце, де їхав Білобрисий. Так вже, про себе, став називати білявого хлопця. 

• (рос.) Опять ты?  Опять ты барзеешь?  Все тебе не ймется? Ну подожди у меня. За все ответишь.
• Та ми ж іще не в армії. Шо тут такого? Ну випили на останок по ковточку, - пробував змиритися з прапором Пашка. Але той вже готовий був його, як то кажуть, живцем з’їсти.

Ніч провели в поїзді, а вранці прибули на місце служби. Критими зеленим брезентом вантажними машинами приїхали з вокзалу в військову частину. Шлагбаум перед машинами спочатку відкрили, а потім закрили. Немов закрили від усього того світу, який був поза армією. В очі кинувся високий паркан з колючою проволокою поверху. «Неначе в тюрмі», - промовив хтось із прибулих.

Майбутніх солдат зустрів величезний плац, розписаний квадратами для стройових занять, довгі кам’яні сірі казарми, безліч червоно-зелених плакатів, які призивали захищати Батьківщину, бути пильними на посту та непримиренними до ворогів, славили партію та доблесну радянську армію.

З-за казарми вийшла рота солдат, які вже звикли до служби, і не вигляділи такими безпорадними як молоді. Вони йшли, карбуючи крок та співаючи пісню. Коли порівнялися з щойно прибулими, пісню припинили та почали свистіти і кричати: (рос.) - «Вешайтесь, салаги! Хана вам пришла. Пропадете и мамочка не узнает, где вас искать».

Оглушених побаченим та почутим і геть принишклих хлопців повели в баню та в їдальню. Довго не затримали ні там, ні там.

В бані підстригли тих, хто не зробив цього вдома. Довгі хвилясті кучері  впали з голови Паші на купу чужого волосся та змішалися з ним. Вся його індивідуальність залишилася в тій купі.

На виході видали всім зелену (чого то в цій армії така пристрасть до зеленого?) військову форму, чоботи, онучі, пілотки, ремені. Новоспечені солдати стали схожими один на одного, як горобці на дроті.

В їдальні до їжі ніхто не доторкнувся.

• (рос.) Ничо, - сказав прапор, - завтра будете так жрать, шо глаза в миску выпадут. Это вам не гражданка, здесь меню не подают. Встать! Строиться выхади!

Цілий місяць новобранці провели окремо, в так званому «карантині». Старих солдатів коло них не було. Тільки сержанти та офіцери. А ще прапорщик Козлов - той, що привіз їх сюди.