4 Розділ

— Тепер зрозуміло, чому мене до тебе так тягнуло, — промурмотіла я, пригорнувшись ближче до Альфи. Після бурхливої ночі, яка перевернула все моє уявлення про світ, я лежала під боком у свого Маркуса — мого Альфи і моєї пари. Я провела пальцями по візерунку, що з’явився на його руці, дзеркально відбиваючи той, що проявився і на моїй: витончені лінії, які переплітаються, ніби гілки дерева, — знак істинних пар.

Я поглянула на його обличчя, що тепер випромінювало спокій і задоволення. Моя біляча сутність дивувалася, як ми, такі різні, могли стати одним цілим.

— Білка і вовк… такого ж практично не буває, а якщо й буває, то діти народжуються з різними особливостями, — пробубоніла я те, що мені все життя втовкмачувала моя матір. Вона завжди наголошувала на "чистоті" роду.

Маркус легко поцілував мене в маківку.

— Нічого страшного, зате вони будуть, на відміну від того, коли два різних види вступають у звичайний шлюб. — Він промовив це спокійно, з упевненістю, яка розвіювала всі мої сумніви.

Так, я це знала. Коли перевертні різних видів укладали звичайний, непарний шлюб, потомства у них не було. Так природа захищала себе від гібридів, зберігаючи чіткість видів. Але істинна пара… це було щось інше. Це був зв’язок, який ішов усупереч усім правилам, дозволяючи можливості, про які ніхто не міг і мріяти.

Я піднялася на ліктях і подивилася на свого тепер вже чоловіка, його золоті очі зустрілися з моїми червоними.

— І що тепер робити? — запитала я, відчуваючи, як моє серце радісно тремтить від кожного його погляду.

Маркус посміхнувся, його посмішка була хижою, але сповненою тепла.

— Ну, для початку, влаштувати свято. Познайомити тебе зі зграєю, зробити господинею дому, а потім… зробити так, щоб ти народила мені дітей, і ми жили довго та щасливо.

Я фиркнула від такого "простого" плану. "Народила дітей"? А як щодо моєї думки? Хоча, зізнатися, думка про дітей від цього вовка була не такою вже й огидною, як я могла б подумати ще тиждень тому. Але "господиня дому" і "довго та щасливо" звучало як занадто багато обов'язків.

Я знову притулилася до нього. Цей вовк змінив усі мої плани.

І Маркус стримав своє слово. Кожне до єдиного. 

Наступний ранок після ночі, проведеної на горищі під опівнічним місяцем, був схожий на чарівний сон, що став дійсністю. Прокинулася я в обіймах Маркуса, його міцні руки надійно стискали мене, а тепле дихання торкалося мого волосся. Запах його пари, ще вчора такий несподіваний і бентежний, тепер здавався найприроднішим і найбажанішим ароматом у світі. На наших руках сяяли сплетені візерунки істинних пар, видимий доказ нашої нерозривної спорідненості.

Сонячні промені ледь пробивалися крізь віконце горища, розмальовуючи пилинки в повітрі золотом. Світ за вікном вже не здавався ворожим; навпаки, я відчувала себе його частиною, нехай і дуже незвичною. Вчорашній страх і розгубленість поступилися місцем спокою і неймовірній впевненості у своєму майбутньому. Моєю парою виявився Альфа цієї зграї, сильний і владний вовк, але водночас ніжний і турботливий чоловік.

Звістка про те, що я — істинна пара Альфи, миттєво облетіла всю зграю. Спочатку панувало здивування, адже союз білки та вовка був рідкістю, майже легендою. Але побачивши сяючі знаки на наших руках, кожен вовк у зграї визнав волю Місяця та силу нашого зв'язку.

Підготовка до весілля розпочалася того ж дня у вирі приємної метушні. Зграя готувалася відзначати не просто шлюб, а народження нової ери, об'єднання двох різних світів. Усі ставилися до мене з повагою та цікавістю, а жінки зграї з радістю допомагали з приготуваннями.

День весілля був яскравим і незабутнім. Мене вбрали у вишукану сукню з тонкої тканини лісових відтінків, прикрашену плетеними візерунками, що нагадували гілки дерев. У волосся вплели польові квіти, а на руки одягли браслети з різьбленого дерева. Маркус чекав на мене біля старого дуба, священного місця для зграї, оточений своїми вовками. Його золоті очі сяяли любов'ю та гордістю, коли я підійшла до нього.

Церемонія була простою, але сповненою глибокого змісту. Старійшина зграї проголосив нас істинною парою перед лицем природи та Місяця. Коли Маркус узяв мою руку, я відчула, як крізь нас проходить потужна хвиля енергії, скріплюючи наш зв'язок на всіх рівнях. Його поцілунок був ніжним, але водночас сповненим пристрасті та обіцянки вічної вірності.

Після церемонії розпочалося святкування. Вовки влаштували гучне бенкетування з дичини та лісових ягід, лунали пісні та сміх. Я вперше відчула себе справжньою частиною цієї зграї, прийнятою та бажаною. Маркус не відходив від мене ні на крок, його присутність була моєю опорою та захистом.

Він познайомив мене з кожним членом зграї, розповідав про їхні ролі та особливості. Я відчувала їхню щиру радість за нас і розуміла, що знайшла не тільки чоловіка, а й нову родину.

Того вечора, коли місячне сяйво знову огорнуло ліс, ми з Маркусом дивилися на зорі, лежачи в нашому новому спільному лігві. Моє серце було спокійним і наповненим безмежним щастям. Те, що починалося як полон і страх, обернулося неймовірним коханням та об'єднанням двох різних світів. Білка і вовк, чия зустріч здавалася неможливою, стали істинною парою, доводячи, що справжнє кохання не знає меж і перевершує будь-які упередження. Наша історія тільки починалася, і я з нетерпінням чекала на всі пригоди, які приготувала нам доля разом.