Розділ 9. Суперсила чарівного яблука та несподіване Захоплення

Останні дні та ночі в Блискляндії нагадували божевільний калейдоскоп подій. Порятунок Смарагдика з Чарівного Серця, битва за Сторінку Вдячності, нічний вибух і знайомство зі Срібним вартовим снів... Здавалося, магічний ліс випробовує своїх захисників на міцність щохвилини. Рубі та Смарагдик почувалися настільки виснаженими, ніби щойно пробігли марафон навколо всієї країни Сумляндії.

     Сьогодні вони дозволили собі нечувану розкіш — спати довго. Дуже довго. Сонячні промінчики вже давно перетворилися на золоті стовпи, що пронизували затишний будиночок-пагорб, коли перший мешканець розплющив очі.

     Смарагдик потягнувся так солодко, що аж кісточки зацокотіли, і весело труснув своїми великими зеленими вухами. Його салатова шерсть, зазвичай така яскрава, зараз виглядала трішки тьмяною від втоми. Він озирнувся на ліжечко, де відпочивало Срібне Мишеня. Воно було порожнім. Кото-хлопчик анітрохи не здивувався. Він знав, що денне світло для нічного вартового снів — це найкращі ліки. Зараз мишеня, мабуть, солодко спить у затишній нірці під старим пнем, вбираючи в себе кожну часточку блискучого повітря Блискляндії, щоб уночі знову мати силу дарувати спокій.

— Яке ж м'яке ліжко... — промурчав Смарагдик, сповзаючи на підлогу. Його лапки все ще трохи тремтіли. — Відпочинок — це добре, але прогулянка лісом — ще краще. Треба хоч на трохи забути про ці нескінченні пошуки сторінок і просто подихати весною.

     Він тихесенько, щоб не розбудити Рубі, яка все ще була загорнута в рожеву ковдру, вислизнув на вулицю.

    За кілька годин прокинулася і Лісова принцеса. Рубі сіла на ліжку, тручи сонні зелені очі. У будиночку панувала тиша, порушена лише тихим шелестом листя за вікном. Смарагдика не було.

— Мабуть, пішов на розвідку, — прошепотіла вона, підводячись.

    Але радість від пробудження швидко зникла. Рубі відчула дивну, важку слабкість у всьому тілі. Її ноги ледве слухалися, наче були налиті свинцем. Кожен крок до виходу давався з важкістю. Їй катастрофічно бракувало енергії Блискляндії.

     Принцеса вийшла назовні й майже одразу опустилася на стару дерев’яну лавку біля стежки. Сонце пригрівало, але навіть його тепло не додавало їй сил. Вона розуміла, що чари Сумляндії діють на неї по-своєму — вони висмоктують її життєву силу Лісової принцеси.

— Звичайна суниця тут не допоможе... Треба щось потужніше, — роздумувала Рубі.

    Вона дістала зі свого рюкзачка, який завжди був поруч, чистий аркуш паперу та набір кольорових олівців. Малювання завжди заспокоювало її, але зараз це було не просто хобі, це була надія. Натхнення прийшло миттєво. Тонкі пальчики впевнено виводили контури величезного, стиглого яблука. Вона розфарбувала його в найяскравіші відтінки червоного та жовтого, додавши блискучі цятки, які мали символізувати енергію лісу.

     Рубі обережно взяла малюнок і поклала його під двері свого житла. Тепер залишалося тільки чекати. Вона знала, що магія малюнка не спрацює миттєво, чарівному плоду потрібен час, щоб матеріалізуватися.

Таємниця Золотої Флейти та несподіване частування

     Щоб відволіктися, Рубі знову дістала з рюкзачка всі знайдені сторінки з Книги Емоцій. Вона перебирала їх, гладила тонкий, наче пергамент, папір. — Вдячність... Спокій... Молодці ми зі Смарагдиком, але... — вона зітхнула, і в її серці з’явилася тінь смутку. — Де шукати решту? Блискляндія така велика, а книга така порожня...

    Вона довго крутила в руках Золоту Флейту. Цей інструмент був найбільшою загадкою. Його поверхня була вкрита дивовижними візерунками, які, здавалося, змінювалися, якщо довго на них дивитися. — Як ти працюєш? Чому ти граєш тільки тоді, коли ми в глухому куті? Ти як жива, — Рубі притиснула флейту до щоки.

     Вона спробувала заграти сама. Глибоко вдихнула і видихнула в отвір. Але флейта мовчала. Навіть найменшого звуку не вилетіло з неї. Рубі посміхнулася. — Ага, значить, я ще не готова чути твою мелодію без причини. Тільки тоді, коли без твоєї підказки ніяк не обійтися... Добре, я зрозуміла урок.

    Поки червоноволоса дівчинка сиділа на лавці, заглиблена у свої роздуми, напрочуд швидко засяяв малюнок з яблуком на порозі. Світло було таким яскравим, що Рубі аж зажмурилася. Відбувся чудернацький, гучний хлопок!  На місці малюнка з'явилося величезне, реальне чарівне яблуко. Воно було настільки великим, що ледве поміщалося на порозі, і від нього йшов неймовірний аромат меду та лісових трав.

    Рубі аж підстрибнула. — Ура! Спрацювало! — вона підбігла до чарівного плоду.

    Саме в цей момент стежкою повернувся Смарагдик. Він виглядав бадьорішим, але побачивши Рубі, одразу зрозумів, що вона втомилася. А коли його погляд упав на яблуко, очі кото-хлопчика стали схожими на дві величезні зелені фари.

— Ого! — вигукнув він. — Це що, урожай з твого малюнка? Який аромат! — Так, Смарагдику, це наше підживлення, — Рубі лагідно посміхнулася. — Давай посмакуємо разом.

   Вони сіли на галявині біля будиночка. Яблуко було не просто смачним, воно було життєдайним. З кожним шматочком Рубі відчувала, як важка слабкість відступає, а тіло наповнюється теплом і неймовірною енергією. Ноги більше не здавалися налитими свинцем. Смарагдик теж ожив, його салатова шерсть засяяла з новою силою, а хвіст весело закрутився.

Суперсила на галявині бадмінтону

    Попри всі злі чари Сумляндії, природа Блискляндії час від часу наче оживала. Ось і сьогодні, після чарівного яблука, небо стало глибшим і блакитнішим, а квіти розправили свої пелюстки, наче вітаючи героїв. Настрій у Рубі піднявся до небес.

— Знаєш що? — вигукнула вона, дивлячись на друга. — У мене стільки енергії, що я б зараз могла перестрибнути через найвище дерево! А давай пограємо в бадмінтон? Нам обом це корисно.

   Смарагдику ця ідея сподобалася миттєво. — Бадмінтон? Супер! Я обожнюю бадмінтон! — він замурчав і почав бігати навколо Рубі. — Але ти знаєш, який я незграба... — Сьогодні все буде інакше, я це відчуваю! — Рубі рішуче схопила рюкзак, де завжди лежали ракетки та воланчики.