Розділ 7. Чарівне Серце та Урок Вдячності

     Ранок цього дня видався просто дивовижним, і навіть трішки дивним. Рубі розплющила очі й зажмурилася від яскравого світла. Небо над Блискляндією, яке ще вчора було затягнуте важкими чорними хмарами, сьогодні сіяло чистою, глибокою блакиттю. Лагідне сонечко знову пригрівало, розливаючи своє золоте тепло по всьому лісу.

    Лісова принцеса підійшла до вікна й здивовано почухала потилицю своєю тендітною ручкою. — Можливо, все вже закінчилося? — тихо подумала вона. — Можливо, злі чари зникли самі собою, і нам більше не потрібно шукати сторінки з Книги Емоцій?

     Рубі, загорнувшись у свою улюблену рожеву ковдру, вибігла на вулицю. Вона обійшла свій будиночок-пагорб, вдихаючи свіже, ароматне повітря, яке пахло суницею та медом. Все навколо наче змінилося в кращу сторону: квіти розправили свої пелюстки, а рожева трава знову пружинила під її босими ніжками.

    Настрій у Рубі піднявся, і їй спала на думку чудова ідея. — Було б просто супер піти вглиб лісу та позбирати солодкі блискучі ягоди! — вигукнула вона.

    Ці ягоди були особливими. Вони росли на чарівних смарагдових кущиках. Їхні гілки були неймовірно крихкими, витонченими та гарними, наче вилитими з дорогоцінного скла. Збирати ці ягоди було справжнім мистецтвом. Найкраще це виходило у Смарагдика. Він вмів своїми м'якенькими лапками так легенько обсипати стиглі ягідки, що жодна, навіть найтонша гілочка куща не страждала.

    Тому Рубі, не гаючи часу, схопила свій рюкзачок і попрямувала до будиночка свого найкращого друга.

Порожня домівка та несподівана знахідка

    Коли вона переступила поріг затишного помешкання кото-хлопчика, її зустріла тиша. — Смарагдику! Ти вдома? — погукала Рубі.

    Ніхто не відповів. Дівчинка пройшла до кімнати, заглянула під ліжко, навіть перевірила шафу — Смарагдика ніде не було. Вона погукала його ще декілька разів, але у відповідь чулося лише тихе шелестіння листя за вікном.

— Що ж таке? — Рубі знизала плечима, і в її серці з'явилася легка тінь образи. — Чому він кудись пішов і не попередив мене? Ми ж завжди тримаємо один одного в курсі всіх справ.

    Нарешті Рубі не витримала і вирішила піти до лісу за блискучими ягідками самостійно. Вона впевнено крокувала стежкою, намагаючись прогнати образу на друга. Щоб підняти собі настрій, Лісова принцеса почала наспівувати свою улюблену вигадану мелодію, яка завжди допомагала їй у складних ситуаціях.

    Раптом Рубі зупинилася. Попереду, на галявині, біля велична золотої ялинки, вона побачила веселу компанію. Декілька блискунчиків-білочок, з пухнастими хвостами, що переливалися на сонці, весело грали чудернацьким предметом. Дівчинка такого раніше ніколи не бачила в Блискляндії, тому вирішила підійти ближче та помилуватися цікавим об'єктом.

    Коли Рубі підійшла зовсім близько, білочки, злякавшись, кинули предмет у траву і розбіглися. Дівчинка нахилилася і підняла його. Це був дивовижний прозорий об'ємний камінчик, за формою схожий на справжнє серце. Але найцікавіше починалося тоді, коли на нього потрапляли сонячні промінці. В ту ж мить камінчик починав сяяти неймовірним червоним блиском, наче всередині нього палало маленьке вогнище.

    Рубі так сподобався цей камінчик, що вона мимоволі притиснула його до своїх грудей. — Який же він гарний! Я обов'язково зроблю з цього камінчика собі медальйон, — радісно подумала вона.

Крики з каменю та підказка флейти

    Але в ту саму мить, коли червоноволоса дівчинка тримала камінчик біля серця, з нього почали лунати... крики! Рубі аж підстрибнула від несподіванки і від переляку впустила Чарівне Серце на м'яку рожеву траву.

    Вона затамувала подих, прислухаючись. З камінчика чувся такий знайомий, такий рідний голос... — Рубі! Рубі! Допоможи мені! — це був голос Смарагдика!

    Рубі миттєво опустилася до трави, приклала вухо до Чарівного Серця і схвильовано прошепотіла: — І справді, Смарагдику! Це ти! Але чому я тебе чую з камінчика? Що трапилося?

    Голос кото-хлопчика з Чарівного Серця почав пояснювати, тремтячи від хвилювання: — Рубі, скоріше за все, злі чари з Книги Емоцій сьогодні все ж подіяли на мене. Погода в Блискляндії виправилася тільки тому, що я став заручником цього чарівного камінчика. Злі сили хочуть заспокоїти тебе цією тишею. Якщо ми вчасно не знайдемо наступну сторінку, то я залишуся тут назавжди, і моя доля зміниться!

    Рубі злякалася, як ніколи в житті. Вона схопила Чарівне Серце і почала бігати навколо золотої ялинки, охаючи та ахаючи. — Що ж робити? Що ж робити? Я не можу тебе втратити! — паніка охопила дівчинку.

    Голос Смарагдика з камінчика намагався її зупинити: — Рубі, заспокойся! Паніка не допоможе! Тобі потрібно діяти! Подумай!

    Несподівано, Рубі почула ще один звук. З її рюкзачка прозвучала тиха, але дуже виразна мелодія Золотої Флейти. Дівчинка зупинилася, важко дихаючи. Вона зрозуміла, що флейта намагається їй щось підказати. Рубі витягла флейту і прислухалася до її чарівної мелодії. І справді, серед переливів звуків вона чітко почула слово... — В-і-т-а-м-і-н-и... Вітаміни!

     Рубі посміхнулася, і її переляк змінився рішучістю. Вона згадала свою початкову ідею. — Смарагдові кущики... блискучі солодкі ягідки! — вигукнула вона. — Вони ж сповнені вітамінів та сили Блискляндії! Сьогодні я сама назбираю цих корисних ягодок, і тоді Смарагдик повернеться!

    А чарівні кущики були зовсім поруч!

Урок бережливості та Сторінка Вдячності

     Рубі підійшла до першого смарагдового кущика. Вона подивилася на крихкі, витончені гілки, які переливалися на сонці, і в її серці з'явилося хвилювання. — Як же мені назбирати ягоди і не зашкодити цим ламким гілочкам? Адже я не маю таких м'якеньких лапок, як у Смарагдика, — подумала вона.

     Дівчинка обережно простягла свою ручку до куща. Вона намагалася рухатися якомога повільніше та ніжніше. Кожну ягідку вона брала кінчиками пальців, легенько обсипаючи її в долоню, намагаючись навіть не торкатися самої гілочки. Кожного разу, коли Рубі вдавалося зірвати ягідку без шкоди для куща, вона відчувала полегшення.