4

У центрі колеса з`явився кремезний чоловік. Його руде волосся охайними кучерями зачесане назад, а обличчя заховалося у короткій червоно-жовтій бороді та вусах, що за відтінком нагадували полум`я. Прямий ніс і трикутні широкі брови, кільцеподібна сережка у лівому вусі надавали зайвої суворості. В очах кольору неба горів яскравий вогник. Сумнівів не було, перед Іллею носій сили Сварожича, якраз той, кого він і бажав викликати. Цей чоловік міг праведним вогнем очистити душу людини, проте водночас, є карою для грішників. Гість стояв у синіх джинсах та чорній футболці, насторожено оглядався довкола. Господар квартири простягнув йому руку:

- Ілля, носій сили Перуна. Я тебе викликав, оскільки потребую допомоги.

Чоловік з вогняним волоссям не вагаючись стиснув чужу долоню.

- Роман, носій сили Сварожича. Чим можу бути корисний?

Ілля розповів про непросту ситуацію, у якій він опинився. Це вперше за десять років йому довелося просити про допомогу. Сподівався, що праведним вогнем Сварожич зможе відігнати пітьму з душі коханої. Уважно вислухавши, чоловік, хоч і розумів, що прямує у пастку, проте без вагань погодився. Бажання екстриму, прагнення допомогти всім оточуючим та можливість знищити частинку зла, переважили над здоровим глуздом. Перун закинув до колісниці меч, спис, лук та стріли. Роман теж не хотів іти беззбройним. Вони вирушили до його помешкання і чоловік гордо виніс свого меча і трикутного щита.

Колісниця опинилася на вулиці Вишнева. За кованими воротами та такою ж огорожею, знаходився двоповерховий будинок під номером сім і мав доволі приємний вигляд. Виконаний у готичному стилі, з гострими шпилястими вежами, світлими стінами та сірими обвідками навколо вузьких довгих вікон, навіть не наштовхував на думку, що тут живе Скипер Змій. Попеляста доріжка, чепурно викладена бруківкою, вела до масивних броньованих дверей. По обидва боки від неї красувалися розкішні клумби з різними квітами під фруктовими деревами, які тінню падали на викошений газон. Здавалося, в цій оселі проживають дбайливі та люблячі господарі. Сварожич здивовано поглянув на Іллю:

- Ти впевнений, що це саме ця адреса?

- Так сказав Змій.

Вони зійшли з колісниці й Перун одягнув на свою спину шкіряний сагайдак, у якому містилися охайно складені стріли, а у спеціальному відділенні лук. На поясі у дерев`яному ножні, надійно захований меч,  у руку взяв гострий спис. Він досі не знав як побороти Скипер Змія, тому максимально озброївся. Легенько штовхнув ковані ворота і вони відчинилися всередину двору, наче самі запрошували увійти.

Чоловіки зайшли на подвір`я і мальовнича картина одразу змінилася. Варто було лише поглянути магічним зором й замість зеленого газону вже виднівся стоптаний ґрунт, з сухих дерев, без  жодного листочка, похмуро стирчали гілки. Стіни світлого помешкання зроблені з кісток, а у дворі повзають змії. Їх було настільки багато, що здавалося, немає жодного вільного місця і вони усюди: на стінах будинку, на землі та на воротах.

 На місці пишних клумб хижим поглядом дивилися василіски. Один з них піднявся й Ілля відзначив, що він майже його зросту. В істоти була півняча голова, де красувався яскраво червоний гребінець, що більше нагадував діадему. Ніби попереджаючи про небезпеку, з гострого, золотого дзьоба загрозливо висунувся роздвоєний язик. Істота затріпотіла довгими крилами та помахала лускатим зміїним хвостом. Наче готуючись до нападу, створіння з півнячими лапами, тонкими кігтями провело по темному ґрунту, залишаючи по собі слід.

Василіск злетів у повітря, направляючись до Перуна. Хлопець швидко зреагував і коли химерний птах наблизився на неймовірно близьку відстань, замахнувся та проткнув списом його груди. Василіск крикнув пронизливим голосом та з глухим стуком впав на землю. Інші василіски підхопили сумну пісню і жалібно, немов прощаючись, видали неприємні звуки.

Вони піднялися у повітря та почали атакувати гостей. До Перуна одночасно наближалися дві істоти, решта кружляли десь позаду них. Хлопець знав – їхня отрута смертельна навіть для нього. Не вагаючись, дістав лука та стрілу. Натягнув зброю і вистрілив. Сподівався, що влучив, адже часу довго прицілюватися не було. Птаха зробила різкий поворот і стріла пролетіла мимо, пронизавши тільки повітря. Наступна стріла була випущена більш прицільно і влучила прямо у груди зеленошийому василіску. Той закричав та різко опустився на землю. Хор жахливих пташиних звуків знову загудів над головами.

Поки Ілля цілився у наступного василіска, Роман вже відбивався від іншого. Птах тріпотячи крилами, завис над хлопцем. Сварожич побачив, як гострий дзьоб наближається до нього. Швидко закрився металевим щитом і почувся дзвінкий стук. Василіск замість очікуваної м`якої шиї та теплої, терпкої рідини, відчув у роті тверде залізо. Розщепив дзьоба та з новою силою накинувся на свою жертву. Цього разу вчепився кігтями у міцний живіт та обвив своїм зміїним хвостом талію і стегна чоловіка.

Роман відчув як гострі пазурі пронизують шкіру й різко рухаються до низу, викликаючи пекучий біль. Ноги птаха зупинилися трохи вище пупа і хлопець не витримавши тиску, упав на землю. Вага істоти чавила, а зміїний хвіст все сильніше стискав тіло, здавалося, василіск вирішив зламати його кістки. Біля свого вуха почув загрозливе шипіння. Повернув голову і побачив гадюку із чорною лускою скручену в калачик. Птах наполегливо намагався оминути металевий щит та вкусити Сварожича. Хлопець розумів, потрібно діяти негайно, інакше смертельного укусу не уникнути. Вільною рукою вибрав з ножна меча та різко замахнувся на василіска. Одним ударом відтяв йому голову. Одразу відчув полегшення, хоч і міцний хвіст вже не стискав його, проте тіло й досі знаходилося у смертельному полоні. Зіштовхнув з себе мертвого птаха, розрізав його хвоста і звільнився від лускатих кайданів.