3

Віра наче прокинулася із глибокого сну. Візит Змія вона не пам'ятала, так само як і причину сварки, яка точилася між Світланою та її прискіпливою клієнткою. Дівчині ніколи не подобалася ця робота, вона ненавиділа її усім серцем і більше не має наміру витрачати на неї свою молодість. Піддавшись бажанню попрямувала за двері. Майже на порозі зустрілася зі своїм начальником, який зміряв її невдоволеним поглядом.

- Віро, що у Вас відбувається? Я чув страшенний шум.

Ці, на перший погляд, безневинні слова, стали пусковим механізмом вивільнення злості. Глибоко у своїх грудях дівчина відчула як зароджуються маленький пекучий клубок та розростається до величини її тіла. Не стримуючи своїх негативних емоцій, вивільнила їх на директора:

- Ваша контора от і розбирайтеся. Мені давно вже слід було звільнитися і не гнути спину у цьому смердючому щурятнику.

З ненавистю, яку ще так палко ніколи не відчувала у житті, штовхнула чоловіка у груди, звільнила собі шлях та рішуче направилася до дверей. Зазвичай тиха і спокійна Віра, поки їхала в тролейбусі додому, встигла посваритися з пасажирами, кондуктором та навіть простими перехожими, коли чекала на зупинці. Її дратувало абсолютно все: гучне щебетання пташок, набридливий звук автомобілів, безтурботні голоси людей, нерівний асфальт, зелена трава та листяні дерева. Нарешті вийшла із задушливого громадського транспорту та направилася до своєї квартири.

Біля під`їзду її чекав несподіваний гість. Стурбований Ілля нервово походжав тротуаром з прикладеним до вуха смартфоном. Ось кого дівчина хотіла бачити найменше. Зараз він не викликав у неї той океан теплих почуттів як раніше. Хлопець здавався їй нудним, набридливим та нікчемним. Тепер навіть не розуміла, чому стільки часу зустрічалася з ним. Єдиним бажанням Віри було втекти від усього світу, закритися у своїй квартирі й не бачити жодного обличчя. Вона хотіла, щоб ніхто не чіпав, дали спокій та забули про її існування. Пройти непоміченою не вийшло. Ілля одразу накинувся на неї зі своїми запитаннями:

- Кохана, де ти була? Я так хвилювався. Чому ти не відповідаєш на мої дзвінки? – останнє слово він сказав затягнуто і шепотом. Скляні, байдужі очі Віри насторожили. Боявся, що сталося найгірше. Дівчина грізно прошипіла:

- Якщо не відповідала, значить не бажаю тебе чути. Чого прийшов?

Ці слова отруйною змією проникли до серця та міцно стиснули його смертельними обіймами. Ілля поглянув на свою кохану магічним зором. Її аура була чорною, темною пеленою обвивала тіло та розсіювалася їдким туманом, розповсюджуючись навколо. Це означало лише одне – Віру ужалив Скипер Змій. Тіло хлопця пройнялося жаром, який в одну мить обпік його душу та породив почуття провини.

Несподівано з`явився темний вир, з якого вийшов худорлявий чоловік з молочним волоссям. Ілля поглянув на нього через призму чарів і одразу зрозумів – перед ним Скипер Змій у людській подобі. Зловтішаючись, з гордим виглядом переможця, Змій наблизився до Віри. Здавалося, своїм холодним поглядом намагався заморозити Перуна:

- Нарешті ми зустрілися знову. Я надто довго чекав на помсту й ось цей день настав. Як це бачити, що твоя кохана належить запеклому ворогу?

Хриплий, шиплячий голос неприємно пронизував слух. І хоч хлопець знав – домовитися зі Змієм неможливо, проте для чогось намагався достукатися до його розуму:

- Але я не той Перун, що ув`язнив тебе в гірській печері.

- Ти прийняв його силу, а отже, відповіси за вчинок свого попередника. Якщо тобі цінна ця дівчина, то чекаю за адресою вулиця Вишнева сім. І не барися, інакше це закінчиться фатально для неї.

Змій схопив за руку Віру і вона не пручаючись, зробила крок у темний вихор, який засмоктав їх обох у свою спіралеподібну круговерть. Вони зникли разом із темними вітрами, яких породив портал. Все сталося настільки швидко, що Ілля навіть не встиг нічого вдіяти. Тепер, морально розчавлений і розбитий, опустився на коліна та схопився за темне волосся.

Через нього кохану дівчину схилили на темну сторону. Відчай і безнадія полонили його. Проте, хлопець був не з тих, хто легко здається і так просто Віру не віддасть. Розумів, Змій заманює його у пастку, але відступати без бою він не збирався. Нічого, для нього підготує особливий сюрприз. Впорався з емоціями та піднявся на ноги. Підійшов до свого червоного мотоцикла і перетворив його на колісницю, що засліплювала яскравим сяйвом. Швидко зайняв відведене місце в ній і коні злетіли у повітря. Вони мчали на повній швидкості, підкоряючись волі Перуна. Він боявся не встигнути, спізнитися й не врятувати кохану. Опинившись у своїй  квартирі, на підлозі білою крейдою намалював велике Громове колесо у вигляді шести списів з лопатями, направленими до центру та замкнутих у коло. Зосередився та прикликав одного із собі подібних.