34 Глава

ТАНЯ

Прокинувшись вранці після балу, я знайшла конверт на тумбочці. У ньому було коротке послання: "Третя ніч". І все більше не єдиного слова.

З одного боку, все зрозуміло, я йду в покої короля останньою. Але з іншого… Після всіх чіплянь короля, дивно, що він не запросив мене першою.

І хоч у такій відстрочці і був позитивний момент (я встигну морально підготуватися), але очікування напружувало. Краще відразу відстрілятися, як то кажуть, і заспокоїтися.

Ні, я не ляжу з Аранелем у ліжко, щоб він там собі не уявив. Ось після весілля.

Ууууу! Я це зараз серйозно думаю про весілля з королем? Маячня!

Але, що якщо королева Верселла має рацію? Що якщо Аранель дійсно назве моє ім'я?

Від чогось я в цьому не маю сумніву. Як і в тому, що він знає, хто я.

А Араторн? Чому він не приходить? Чому уникає мене? Відводить погляд під час зустрічі? Купа запитань, але жодної відповіді.

Наступного дня мене відвідав Квіл. На мої запитання про Араторна, він знизував плечима і уникав відповідей. 

— Араторн знайшов в архіві одну легенду про прокляття перекрутів. - перевів тему Квіл. — Там говориться, що була одна умова, як зняти прокляття. Але лише з однієї особини, а не з усього племені. 

— І що це за умова? - уточнила я, сидячи з перевертнем, на підлозі у вітальні і чухаючи Дженні за вушком. 

— Перший поцілунок новонародженого Бога. Один поцілунок та наша кицька стане людиною. - він погладив Дженні. — Якщо вона, звичайно, з проклятого племені. 

— І де нам взяти новонародженого Бога, щоби це перевірити? – скептично глянула на нього. 

— Теоретично, він у нас майже є… Але як мені відомо, ти не хочеш ставати Богинею… 

— Не хочу… Але хіба цей термін може підходити під мене? 

— Бог, необов'язково має народитися у прямому розумінні цього слова. У твоєму випадку, якщо ти набереш сили, то автоматично стаєш новонародженим богом. Але це лише твоє рішення. Я розумію, що ти боїшся. Бути Богом, це велика відповідальність. А ще, я хочу щоб ти знала, я не звинувачуватиму тебе або засуджуватиму, якщо ти не приймеш силу. Думаю, що Дженні мене підтримає.

Дженні схвально нявкнула і потерлася мордочкою, спочатку об його щоку, потім об мою. Так, вона ухвалить моє рішення, яким би воно не було. Хоча мені й хочеться дізнатися, яка вона в образі людини. Якщо вона перекрут, звичайно. 

— Думаю, що у будь-якому разі нам потрібно пошукати інше вирішення цієї проблеми. – продовжив Квіл. — Не думаю, що умова з поцілунком бога, єдина. Має бути ще щось! 

— Сподіватимемося! – тихо відповіла я. 

Більше мене ніхто не відвідував. Я майже всі три дні провела у своїх покоях, лише кілька разів прогулявшись у саду. Умовляння дівчаток не діяли, тому що я нікого не хотіла бачити. Почуття, що в ніч трьох місяців моє життя знову зміниться, не покидало мене. І хоч я вже змирилася з долею стати дружиною Аранеля, це почуття було іншим. 

І ось настав цей неочікуваний момент. Крім Лейли та Лейри, до мене у покої прийшли ще п'ять дівчат. Мені зробили розслаблюючий, дивовижний масаж. Викупали в ароматичній ванні і натерли квітковими маслами. Уклали волосся в просту зачіску і вбрали в шовкову сорочку і халат. Потім під вартою з чотирьох королівських гвардійців мене провели в покої Короля. 

На мене навалилася антипатія, але здавити своїх позицій я не збираюся. 

— Доброї ночі, луро Татіє! - Король, одягнений у довгий шовковий халат, з-під якого бачилися піжамні штани, подав мені руку, коли я присіла в реверансі. — Вип'ємо вина? 

— Не відмовлюся! - спокійно погодилася на його пропозицію. 

Аранель розлив вино по келихах і один простягнув мені, запрошуючи зайняти одне з крісел. 

— Ви ж розумієте, що ви тут не для того, щоби випити зі мною вина? - запитав король, коли я залпом осушила келих. 

— Розумію. Але й від свого слова я не відмовлюся. Я вже казала вам, Ваша Величність, що думаю з цього приводу. 

— Ви відмовляєтесь провести зі мною ніч, луро Татія? 

— Дивлячись, що Ви маєте на увазі, під словами провести з вами ніч. Можна всю ніч розмовляти, пити вино чи просто спати. 

— Що ж, спитаю інакше… Ви відмовляєтесь подарувати мені ніч кохання? 

— Так, Ваша Величність! Відмовляюсь! Я казала, що першим моїм чоловіком стане чоловік. І ніхто інший. 

— Браво! - заляпав Король у долоні, широко посміхаючись. — Ви єдина, хто пройшов останнє випробування за всі чотири відбори! 

— Що? Яке ще останнє випробування? - здивувалася я. 

— Невже ви думаєте, луро Татіє, що я запрошую фіналісток провести зі мною ніч, заради сексу? В мене для цього є фаворитки. Так я перевіряю їх. І ви перша та єдина, хто не погодився на цю пропозицію. Якби інші дівчата були такими ж категоричними як ви, то я давно був би вже одружений. 

— Що? - тільки і змогла видавити з себе. — Ви не спали з іншими фіналістками, але пропонували їм, а вони погоджувалися? 

— Ну чому відразу не спав? Я молодий, енергійний, і дуже люблю жіночі принади. Я пропонував, вони погоджувалися. Хто я такий, щоби відмовлятися від задоволення? Але й не змушував їх. А ще вони називали мені імена тих, за кого хотіли вийти заміж. Усі залишалися задоволеними… 

— І Десна? - чомусь вирвалося в мене. 

— І Десна! – підтвердив Аранель. 

— І чиє ім'я вона назвала? Араторна? 

— Ви дуже проникливі, луро Татія! 

— Але як це може бути? Як вона посміла просити вас про таке, після того, як мало не вбила його? І чому її не заарештували? 

— Забагато запитань, луро Татія! Але я вам відповім. Десна під домашнім арештом. Розгулювати палацом їй заборонено. Поки застосувати більшого покарання для неї, я не можу, оскільки її батько погрожує скласти з себе обов'язки Першого радника і піти у відставку. А мені він поки що потрібний при палаці. Але це поки що. Після ж, Десна отримає по заслузі. 

— Але завтра ви оголосите, що віддаєте її заміж за Араторна? 

— Такі правила. До того ж він не назвав імені своєї обраниці, а за умовами відбору, я, як Король, маю право вибрати для нього дружину.