18 Глава

ТАНЯ

Коли повернулася до палацу, то багато його мешканців уже прийшли до тями і отямилися від впливу туману. 

Третій тур відбору перенесли на наступний день, оскільки деякі учасниці прокинулися лише надвечір. 

Увійшовши до своїх покоїв, була спіймана в міцні обійми моїх покоївок. Вони хвилювалися за мене та Джині, і це гріло душу. Особливо після холодного погляду Араторна. 

Не могла зрозуміти, що я зробила не так, чим могла викликати таку відчуженість. І що більше я думала про це, то менше ставало припущень. Надвечір я так себе накрутила, що не хотіла бачити нікого. Зачинилася у своїй кімнаті і впавши на ліжко, тупо вирячилася в стелю. 

Усередині, наче оселилася порожнеча. Я не могла зрозуміти, що ж трапилося з Араторном там, у печері. Люди не можуть ось так, просто взяти і викинути з голови та життя, людину, яка їм дорога. Нехай це і ельфи, але хіба таке можливе? Той зв'язок, який між нами виник за такий короткий час, тільки міцнів і ми відчували один одного. А зараз? 

Я прислухалася до себе. Почуття розгубленості, приреченості, легкої агресії. І це не мої почуття. Араторна! 

Я стрепенулась і сіла на ліжку. Там біля печери, коли темний вийшов до нас, я спокійно прийняла його відчуженість і пішла. Але я відчувала ще й образу, що мене ігнорують. І саме образа була справжньою, вона була моєю, а решта почуттів… Яка ж я дурепа! 

Розгубленість. Почуття безвиході у ситуації. Все, що я тоді відчула, відчував Араторн, а не я. І його холодність була лише тайм-аутом. Йому потрібен час, щоб подумати. Я посміхнулась. 

Вранці до мене зайшов Ульвен і нагадав, що сьогодні маю використовувати тільки силу землі. Третій тур відбору. Третє випробування. Мені так бракує підтримки Араторна. Але треба дати йому час. Впевнена, що коли він все обміркує, то неодмінно розповість мені. 

За півгодини до випробування нас зібрали всіх, як завжди, і пані Раналлі розповіла, як проходитиме третій тур. На цей раз ми не чекатимемо своєї черги, а маємо зайняти місця в саду, де підготували місце для демонстрації магії. 

Нас провели в сад, де півколом розташовувалися сидіння, немов на стадіоні, з обох боків. Посеред було щось схоже на сцену чи арену. Так, саме арену. Причому циркову. 

По краях арену обрамляли невисокі бордюри із кристалами. Як пояснила пані Раналлі, ці кристали мають активуватися та створити захисний купол над ареною, під час демонстрації магії учасницями, щоб не постраждали оточуючі. 

Разом з рештою учасниць я пройшла до сидінь, відведених для наречених, і сіла в другому ряду. Біля мене одразу опинилися Мойра, Ханан та Елора. Потилицею відчула чийсь пильний погляд. Озирнулася. Десна дивилася прямо на мене з погордою. 

— Пам'ятаєш, я казала тобі, що вона наказала слузі дізнатися про тебе? – пошепки спитала Ханан, теж озирнувшись на Десну. — Отож, їй відомо, що Його Світлість врятував тебе від розбійників і привіз на відбір. Багато хто вважає, що ти його підопічна. 

— І чому так вважають? - здивувалася я. 

— Тому що ти називаєш його на ім'я, і ​​біля твоїх покоїв стоїть варта з його загону. - прошепотіла з іншого боку від мене Мойра. 

— А ще його найкращі друзі часто заходять до тебе. - висунулася, що сиділа за Ханан Елора. 

— Загалом, Десна дуже зла, що ти така близька з темним. - прошепотіла Ханан і випросталася. 

Прийшли жонихи і почали розсідатись по своїх місцях. У першому ряду сів король, а поряд Араторн. Я помітила його швидкий погляд на мене і сумну усмішку, яка зникла, варто було йому відвести очі. 

Мені здалося, що темний розбитий, пригнічений. Я чекала на нього, думала, що він зайде до мене перед випробуванням, але він не з'явився. 

Розпорядник вийшов на арену, коротко розповів, що ми маємо робити та запросив продемонструвати свій дар першій учасниці. Щойно дівчина опинилася на арені, кристали засвітилися і з'явився прозорий купол. Дівчина продемонструвала свій дар, покликавши вітер і закрутивши його у маленький смерч на долоні. 

За нею пішли інші учасниці. Кожна показувала, що вміла. Потім назвали Десну і дівчина з гордо піднятою головою пройшла повз мене на арену, але при цьому зловісно мені посміхнувшись. Коли купол накрив арену, Десна розставила руки убік, а потім почала ними крутити, наче збираючи магію навколо себе. Її руки обхопив вогонь і дівчина з'єднала долоні разом, щоб через кілька секунд розкрити і показати нам усім вогненну квітку, яка збільшувалася, поки не стала розміром з кавун. Потім вона стукнула в долоні, плескаючи квітку, і з її рук вилетів птах. Вогняний птах злетів угору, облетів арену під самим куполом і розвіявся вогненними іскрами, падаючи на землю. 

Потім назвали імена Мойри та Ханан. Мойра показала дельфіна з водяної стихії, а Ханан дістала з потайної кишені сукні, маленьку пляшечку і кинувши її на землю щось прошепотіла. Дівчину огорнув сірий дим, а коли розвіявся, перед нами стояла зовсім інша дівчина. 

— Ханан непоганий зілляготувальник. Це зілля створює ілюзію, що змінює зовнішній вигляд того, хто його застосував. – пояснила мені Елора. 

— А ти? Що ти покажеш? - прошепотіла я дівчині. 

— У мене дар цілительства. І як його продемонструвати не розумію. 

Елора хотіла сказати ще щось, але оголосили моє ім'я. Я пройшла на арену. Лейра винесла мені горщик із засохлою квіткою і поставивши біля моїх ніг, швидко покинула арену. Активувався захисний купол, і я почала закликати силу землі. Одразу нічого не відбувалося, але потім з моїх пальців зірвалися світло-зелені нитки і обплели сухе стебло в горщику. Стебель почав наповнюватися життям і незабаром випустив не тільки листочки, а й бутони з квітами. Я швидко відпустила магію. Бутони не входили до моїх планів. 

Після демонстрації, я забрала горщик із квіткою та покинула арену. Усі учасниці, що пройшли випробування, вирушали до кімнати, де чекали інші й пані Раналлі. Хвилин через сорок, коли всі наречені зібралися разом, Раналлі оголосила, що чекає на нас усіх завтра о дев'ятій ранку для оголошення балів.