13 Глава

ТАНЯ

Я спробувала торкнутися грудей і закричала від жахливого болю. На крик прибігли Лейла та Лейра. 

— Що трапилося? – переполошилася Лейра. 

— Ось ... - я відтягла ліф сорочки, оголюючи груди. 

— Ах... - присіла Лейла на ліжко, в її очах читався страх і впізнавання. 

— Лейло? - запитала, подивившись дівчині в очі. — Ти знаєш що це таке? 

— Щось подібне я вже бачила. Коли відпрацьовувала борг у… – дівчина зам'ялася. 

— Ти це бачила в борделі? - запитала Лейра. Лейла докірливо подивилася на сестру і з побоюванням на мене. — Пробач… я все розповіла Татії. – винно прошепотіла Лейра. 

— Лейло, ми подруги, і я присягаюсь, що нікому не розповім твій секрет. – взяла дівчину за руку, а вона кивнула. 

— Боржники мешкали у підвальному приміщенні, по двоє в кімнаті. Моя сусідка по кімнаті була дуже юною і наляканою дівчиною, але боялася суперечити. Нас виводили до клієнтів, як худобу, всіх гуртом. Вишиковували в лінію, і давали можливість чоловікам обрати одну з нас. Одного разу мою сусідку вибрав чоловік у масці, і вони піднялися нагору, у підготовлену кімнату. Вранці вона повернулася, і я випадково побачила, коли вона перевдягалася, червоний символ на її грудях. Щодня, символ набував темнішого кольору, поки не став чорним. Але сусідка наче й не помічала його. Вона змінилася. Стала зухвалою, грубою, почала гарнішати на очах і ніби світитися з середини. Але найбільше мене дивувало, що Мадам, яка управляє борделем, перестала її виводити до клієнтів, але при цьому була з нею дуже мила. Якось я побачила, як моя сусідка передає Мадам гроші, але ми не залишали заклад і клієнтів дівчина не мала. Я не могла зрозуміти, де вона бере гроші. Так минуло два місяці, і одного вечора Міріза сама спустилася до зали. Мадам дозволила їй самій обрати клієнта. І вона обрала. Двох одразу. Піднялася з ними на верх, а вранці покоївка виявила її закривавлену, з двома роздертими чоловіками. По всій кімнаті було намальовано дивні символи, кров'ю вбитих. Коли прибули дізнавачі, вони не виявили тіл, а лише символи та мою сусідку, в розгубленому стані. Символ із грудей зник, а вона сама не розуміла, що відбувається. Менталіст з'ясував, що на Марізу було накладено сильне закляття підкорення. Згодом вона почала згадувати, що чула голос, який віддавав їй накази. Гроші для Мадам, щодня з'являлися в схованці, але вона не знала, хто їх туди клав. Цей же голос вказав на тих клієнтів і наказав їх убити, провівши ритуал. Найдивніше, що Маріза не мала жодного дару. Вона була повністю порожня і не змогла б провести ритуал. Дізнавачі так і не впізнали, хто був тим магом, що наклав мітку на дівчину, а вона сама незабаром пошкодилася розумом. Але в тебе інший символ, Татіє. Він блакитний і світиться. 

— Так, і я не знаю, що робити. Сьогодні бал, а весь день, я маю провести з рештою учасниць відбору, у залі для релаксації. Я не хочу, щоб це хтось побачив. - показала вказівними пальцями, собі на груди. — А там мені доведеться роздягнутися. 

І немов за помахом чарівної палички, знаки перестали сяяти і світитися. Вони немов увібралися в шкіру. Залишився лише ледь помітний контур. Але груди все одно пекли та боліли. 

О дев'ятій за мною зайшла дівчина, одна з помічниць пані Раналлі, і провела мене в зал для релаксації. Як я й думала, це виявився спа-салон в ельфійському стилі. На всіх наречених чекала ванна з водоростями, які прибирали всю непотрібну рослинність на тілі. Потім масаж з усілякими притираннями та натираннями ароматичними маслами. Легкий обід з різноманітності фруктів та заспокійливий чай. 

У свою кімнату я повернулася о четвертій годині, і Лейра з Лейлою стали крутитися навколо мене. 

До сьомої години я була при повному параді. Блакитне плаття, що переливається блискітками, з довгим рукавом сіточкою і не дуже відкритим ліфом. Туфлі-колодки, які зачарував Араторн, та чудова зачіска. Волосся було зібране на потилиці і каскадом підкручених локонів, струменіло по спині. Лише одне пасмо з чуба було залишено, закручено і звисало біля скроні. 

З прикрас на мені були лише брошка та браслет. Вони не псували образ і не виділялися. І, якщо чесно, я не хотіла їх знімати. Мало, що може статися на балу. 

У зал очікування для наречених мене відвела та ж дівчина, що і в спа зал. Тут уже були майже всі наречені, а через кілька хвилин привели й інших. Усі сиділи, як на голках. Мовчали. Переживали. Лише Ханан міряла кроками приміщення. Здавалося, що златовласка хвилюється більше за інших. 

— Може, перестанеш муляти очі? Це дратує. - звернулася до дівчини, руда Елора. 

— Вибачте… не можу нічого вдіяти. - окинула Ханан всіх поглядом. 

— Доброго вечора, дорогі учасниці. - до зали влетіла пані Раналлі. — Сподіваюся, всі готові і пам'ятають мої настанови? Нагадую, що від вашої поведінки залежать бали, які ви всі отримаєте. Або не отримаєте. 

Увійшов слуга, що котив перед собою візок зі склянками, в яких була каламутно-зелена рідина. 

— На балу буде їжа, але ви, як справжні леді, нічого не повинні їсти. - втішила нас Раналлі. — Цей коктейль, допоможе вам не померти з голоду до півночі, і не дасть вашим шлункам співати серенади. Все, що ви можете скуштувати, це вино, якщо вам його запропонує один із наречених. 

Так… обрадувала. Я крім фруктів, якими нас пригощали на релаксації, і сніданку, нічого більше не їла весь день. Банально не було часу. 

Обвела поглядом наречених і зрозуміла, що я тут не одна така щасливиця. Нам роздали склянки, і я скуштувала коктейль. На смак він був схожий на суміш броколі та водоростей. Загалом, гидота рідкісна. Запах теж не відрізнявся від смаку. Ледве стримала блювотний позив. 

Затиснула пальцями ніс, заплющила очі і випила до дна. Коли розплющила очі, переді мною була тарілка з скибочками лимона, яку тримав слуга. Схопила одну часточку і запхала в рот. Лимон прибрав післясмак від коктейлю, і я видихнула з полегшенням. 

Помітила, що всі дівчата дивляться на мене, тримаючи свої склянки ще повними.