Поліція

Ця зима в Кореї була дуже вологою. Весь грудень безперервно лив дощ, створюючи меланхолійну атмосферу, яка відповідала моєму внутрішньому стану. Однак, коли ми вийшли на крило салону Конрада, я помітила, що падають перші сніжинки.

Коли я простягнула відкриту долоню, холодна сніжинка вколола мою шкіру і швидко розтанула.

Конрад затягнув ремінь пальта і запитав:

- Знаєш, чому я погодився піти в поліцію 31 грудня?

Я відповіла:

- Чому? - Щулившись від різкого морозцю, що пробирався під шкіру.

- Я не можу дозволити блищати ідеї без автора. Кожна творча людина заслуговує на визнання.

- Все, що блищить, привертає увагу. - Я знизала плечима, ніби вже змирився з втратою.

- Однак не все, що блищить, є діамантом. Ялинкові кулі теж блищать, але вони легко б'ються.

***

- Поки всі готуються до феєрверків, ці двоє сидять і пишуть заяви в новорічну ніч. - Начальник відділу виглядав незадоволеним, коли дивився на двох розфарбованих інопланетян.

Їхнє волосся було таким білим, ніби вони щойно повернулися з вулиці, де чотири години йшов сніг.

- У вас є якісь докази? - Запитав слідчий з другого відділу, звучачи дуже сердито.

Я пояснила, що у мене є лише флешка з датою останнього редагування роману.

Слідчий запитав, чому я не показала її одразу, коли вперше звернулася до поліції. Я вийняла із сумочки паспорт.

"Україна".

- Минулий слідчий побачив, що я не є громадянкою Кореї, мене одразу ж попросили припинити скаржитися. - Я роздратовано підвищила голос.

Він продовжив:

- Зрозуміло...

За його поглядом я відчула, що якби поруч не сидів Конрад, то й цього разу мені мало на що було б розраховувати.

- Але я громадянин Кореї, і у мене є докази того, що актор Пак Гічоль особисто вибрав сценарій і погодився на участь у дорамі, яку вкрали у моєї дівчини, навіть знаючи, що вона була вкрадена.

Слідчий запитав, чому він не прийшов зі мною раніше:

- Вона жахливо розмовляє корейською. - Пробурмотів він.

- Гей! Я вас розумію! - Обурилася я.

Начальник відділу голосно відповів, що так і починається Новий рік - спочатку приходять зі скандалом, а потім, когось привозять із клубу через бешкет. Він лише дорікав, що ще жодного разу не зустрічав зміну спокійно. У коридорі його голос затихав.

Тепер ми лишилися вчотирьох: я, Конрад, слідчий та сніг, що перетворювався із непомітних візерункових сніжинок на справжній хаотичний снігопад.

- Ти збираєшся давати свідчення?

- Ні, поки що ні, - відповів Конрад.

Я різко розвернулася і сказала крізь зуби:

- Любий, якщо у тебе є докази, покажи їх дяді-поліцеському негайно.

Тоді Конрад швидко проговорив:

- Я власник салону "Конрад" на Мьондоні, і моя команда допомагає деяким проєктам як позаштатні майстри.

Слідчий робив нотатки.

- Я, зазвичай, займаюсь документами. Коли я вперше прибув до офісу кінокомпанії, було дуже холодно. Чекаючи в приймальні на зустріч з режисером, я побачив, як з-за дверей з написом "Головний сценарист" вийшла дівчина.

Конрад підняв руки вгору, вдаючи, що торкається таблички.

- Кохана тримала в руці флешку, виглядала сумною і розчарованою.

Слідчий буркнув:

- Дуже добре... - Ледь не закотивши очі.

Я насупилася. Я вперше зустріла Конрада в аеропорту. Якщо він зараз дає неправдиві свідчення, це ще більше ускладнить ситуацію. Мені довелося витягнути ногу і штовхнути Конрада.

Він мало не підскочив на стільці й подивився на мене.

Слідчий суворо подивився на нас:

- Щось сказали не так?

- Ні, ні, - я майже розплилася в посмішці. - Все було добре.

Конрад кашлянув у кулак, ховаючи усмішку.

Він продовжив, кажучи, що часто відвідував офіс відтоді, як вперше зустрів мене. Через рік він знову побачив мене напередодні Нового Року, коли чекав на зустріч із директором. І цього разу я тримала в руці флешку, але на носі була невелика подряпина.

Конрад жахнувся і розвів руками, запитуючи, як головний сценарист міг так вчинити зі своєю підлеглою, яка чудово виконувала свою роботу.

Я відчувала себе так, ніби потрапила на новорічну виставу на Бродвеї. Конрад майстерно переказав усі слова, які я тільки що вимовила в салоні, коли новорічні гірлянди огортали все навколо нас, а словесний катарсис полегшував душу.

Це був перший момент, коли я подумала, що це той актор змусив мене закохатися. Випадковий хлопець брехав настільки ефектно, що я була готова аплодувати йому стоячи.

- Цього вечора ми нарешті об'єдналися. Я вирішив допомогти Саші, бо мій майстер, що працював на знімальному майданчику, почув від Пака Гічоля, що той заробить на проєкт мільйони доларів, а справжній письменник залишиться ні з чим. Тоді я нічого не міг зробити із цією інформацією, але зараз... - Він міцно стиснув мою руку під столом, а потім, підняв угору, щоб слідчий якумога сильніше повірив у наше "щире" кохання. - Тепер я хочу аби кінокомпанія, Пак Гічоль та головний сценарист отримали покарання за те, що чужа ідея блищала для них краще за чесність та совість.

- Молодець, Пак Гічоль! Вечірка закінчилася на цей рік!

Почувши знайоме ім'я, я була вражена.

Раніше я танула як кубик льоду в гарячому чаї, сподіваючись хоч на одну посмішку після кожної дорами, в якій він грав головну роль.

Але почути його ім'я з вуст голови відділу було ляпасом.

Я відсмикнула руку від руки Конрада й обняла себе за плечі.

У дверях, похитуючись і підтримуваний поліцейськими, стояв Пак Гічоль.

Він вбрався за найвищим розрядом, червона куля на носі не зовсім відповідала новорічній тематиці. Проте дуже пасувала його опухлому від алкоголю вигляду. І гірлянда, що сяяла, навіть бувши відключеною від живлення - увічнила його образ у моїй пам'яті назавжди.

За спиною Гічоля начальник відділу сильно поплескав його по плечу. Він грубо велів йому рухатися і наказав:

- Давай! Крокуй вперед!

Гічоль заплющив очі, посміхнувся і впав на підлогу після того, як його руки відпустили двоє помічників.

Я прикрила рот рукою і шепотіла:

- Мама...

Мене цікавило, чи чула Феміда мою молитву і, чи покарала першого з них, як я мріяла? Чи Санта просто забув доглянути за своїми оленями?