Глава 29

 Дівчата, підходячи до будинку Савани, помітили, що двері були відчинені навстіж. Зсередини долинала тиха, спокійна музика, що створювала атмосферу розслабленості. На подвір'ї валялися різні речі — розкидані подушки, порожні пляшки, гірлянди, що лежали на траві, ніби тут нещодавно відбулася галаслива вечірка. 

 - Савано, ти тут? - голосно покликала Еджей, входячи в будинок.

 - Так, заходьте! - почули вони голос із вітальні.

 Коли дівчата зайшли, вони побачили Савану, Хантера та Кейт, які сиділи на дивані та пили чай. Всі вони виглядали втомленими, але задоволеними.

 - Привіт, дівчата! - весело промовила Савана. - Як ви?

Всі піднялися з дивана, обійнялися, а потім знову сіли, розділивши свої переживання. 

 - Можна сказати, що краще, але все ще не можемо забути ті жахи, - зізналася Ешлі, сідаючи поруч із ними. Її голос здригався, очі були трохи червоними, ніби вона плакала вчора ввечері. 

 Савана, почувши її слова, пішла на кухню. Вона постояла трохи, задумавшись, а потім взяла чайник і налила чаю. Повернувшись до вітальні, вона поставила чашки з чаєм на стіл, запрошуючи дівчат до чаювання.

 - У нас теж ніч була насичена, - додав Хантер. - Після того, як ви пішли, ми вирішили відпочити, і так як батьків Савани не було вдома, ми тут і веселилися.

 - Ви відпочивали без нас? - з образою запитала Еджей, беручи кружку з чаєм та крутячи в руках, попиваючи його.

 - Так, було весело. Ми танцювали, слухали музику, а що ще ми мали робити? - відповіла Кейт, дивлячись на дівчат.

 - У нас була така ніч, що й відпочити не вдалося, - додала Савана. 

 - Ми знайшли телефон Майї у себе вдома. Він валявся на підлозі. Тепер зрозуміло, чому вона не відповідала, - сказала Еджей, показуючи телефон.

 - Може, вона вдома? Ти запитувала в свого тата, Еджей? - схвильовано запитала Савана.

 - Ні, я не запитувала, - з тремтячим голосом відповіла вона.

 - Давайте зробимо простіше: менше розмов, більше дій. Можемо подзвонити її мамі чи сестрі? - впевнено запропонувала Кейт.

 - Ти права, - погодилася Савана. Вона дістала телефон, провела пальцем по екрану й знайшла номер сестри Майї.

 - Алло, - прозвучав голос.

 - Емі, а Майя вдома? - з цікавістю запитала Савана.

 - Так, вдома, а чому ти запитуєш, Савано? Ми не близькі з тобою, щоб я звітувала перед тобою, - зі злістю відповіла вона.

 - Ух, з таким характером, - прокоментував Хантер.

 - Хантер, ти теж там? Знаєш, у школі я з вами розберуся за ту ніч, - погрозливо відповіла Емі.

 - Може, ти промовчиш і даси їй трубку? - злісно сказала Еджей.

Настала тиша. За мить у слухавці пролунали голоса:

 - Тримай. Де твій телефон?

 - Алло, - прозвучав голос.

 - Майя, як ти? - всі в один голос закричали в трубку.

 - Я... нормально. А як я маю бути? Тільки я десь посіяла свій телефон, - відповіла Майя з тремтячим голосом.

 - Твій телефон у нас, не хвилюйся. У школі віддам його, - запевнила Еджей.

Вони почали обговорювати події минулої ночі, ділячись своїми почуттями та враженнями.

Тим часом удома вовк, підняв втомлену голову, подивився, як перед входом Вел і Декс збиралися кудись. Вовк лежав на своєму улюбленому лежаку і, закривши очі на мить, знову їх відкрив, але будинок вже був порожній. Він пройшовся по кухні, поїв, випив води, а потім повернувся до свого звичного місця відпочинку.