Глава 21

 Еджей, Ешлі та Саванна сиділи за столом і дивилися,  як Хантер і Кейт обіймалися й радісно співали.

 - Вони зустрічаються? - запитала Еджей, дивлячись на Саванну та Ешлі.

 - Я не в курсі, - відповіла Ешлі і повернула голову до Саванни.

 - Еее, ви що, я що тут крайня? Я знаю стільки ж, скільки й ви. Ви дивитесь на мене так, ніби я все знаю, - відповіла Саванна.

 - Знаєш, - засміялася Еджей.

 В дільниці Діна і Кессі викликали експертів і мисливців.

 - І чому вони так довго беруть трубку? - зітхаючи, сказала Кессі.

 - Привіт, Мардж. Завтра о дев'ятій ранку ти з Іляною маєш приїхати до нас, - сказала Діна.

 - Чому це, з якого дива я маю їхати туди так рано? - запитала Мардж.

 - Це прохання шерифа. Завтра поїдемо в ліс, будемо перевіряти печеру, - відповіла Діна.

 - Добре, будемо.

 - Тобі пощастило, ти додзвонилася до Мардж, а я не можу додзвонитися до мисливців, - сердиться Кессі.

 - Дзвони, завтра у нас будуть пригоди, а зараз треба додзвонитися, - сказала Діна.

 Том і Адам ходили навколо, збираючи зброю, ліхтарі, мотузки, все, що їм знадобиться в лісі та в печері.

 Майя кидала м'ячика, а вовк бігав за ним і приносив. Він думав: "До чого я дожився, що бігаю та ношу їй м'ячик?"

 Тим часом два білих вовка, ніби вирізані з білосніжного мармуру, стояли на скелі в лісі й  спостерігали за печерою. Їхні очі горіли, вони  були готовими.

 У другій кімнаті в караоке сиділи хлопці та дівчата зі школи. Вони теж веселилися та співали.

 Близнюки і Роккі гуляли біля караоке.

 - Ви двоє не хочете зайти поспівати? - запитала Райлі.

 - Давайте, чого ми стоїмо? - відповіла Роккі.

 У Ліама не було іншого вибору, як піти за дівчатами.

 Вони відразу пішли в третю кімнату, яка була порожня. Роккі заплатила і пішла за ними. Ліам сів за стіл і клацав по пульту, Райлі сиділа поруч, дивлячись на меню. І Роккі зайшла за ними й присіла поруч.

 Печера раптово засвітилася, ніби зсередини її освітлили незліченні вогні. Аза підскочила від несподіванки.

 -  Шшш, заспокойся, все гаразд, - сказала Багі,  поклавши лапу на Азу.

 - Чому вона світиться? - запитала Аза.

 - Звідки я знаю? Слідкуй за нею, - відповіла Багі.

 З печери вовки почали виходити.

 - Раз, два, три, чотири... Скільки їх там? - злякано сказала Аза.

 - Заспокойся, не тремти, їх щось забагато, я вже сім нарахувала. Ооо, перестали виходити. Їх семеро, а нас лише троє, - сердито сказала Багі.

 Вовки переглянулися і побігли в ліс, ніби випущені  з клітки звірі.

 - Куди вони? - перелякано запитала Аза, її тіло тремтіло від страху. - Що ми тепер робитимемо?

 - Почекай, ми повинні йти за ними, але боротьба буде веселою, - сказала Багі.

 Білий вовк зупинився з м'ячиком в пащі, його тіло  напружилося, вуха піднялися і слухали  насторожено.

 - Що сталося, чому ти зупинився? - не зрозуміла  Майя, подивившись на нього з не зрозумінням. - Ти ж хотів гратися?

 Вовк стояв. "Щось тут не так, я відчуваю, тут ще хтось є, крім нас," - подумав Аш, повертаючи голову до лісу. За кілька метрів від вовка, на зеленій галявині, стояла Майя, її очі були направлені на нього, сповнені зацікавленням.

 У дільницю почали дзвонити люди.

 - Алло, це дільниця. Слухаю, - сказала Кессі

 - Це дільниця? Тут біля парку ми побачили сірого вовка. - сказали люди

 - Алло, це дільниця. Слухаю, - сказала Діна

 - Тут біля лікарні пробіг сірий вовк. - сказали люди

 Джулія увійшла в кабінет Декса.

 - Шерифе, вам потрібно це почути.

 Шериф виходить з Джулією з кабінету і спостерігає за роботою дільниці. Дзвінки не стихають.

 Що сталося? - запитав шериф, його голос вібрував  від тривоги. - Це надто незвичайно.

 - Дзвонять з багатьох місць, всі говорять те саме: бачили, як сірі вовки бігають містом, - відповіла Джулія.

 - Скільки їх там? - запитав Декс, його очі розширилися від страху.

 - Ми не знаємо, дзвінки надходять з усіх міст, їх бачили то тут, то там, - сказав Том.

 У третій кімнаті на дивані сидять близнюки і Роккі. Вони відчували, що вороги бігають поруч, і не самі.

 - Ліаме, я боюся, - заплакала Райлі.

 - Зберися, ти не людина, щоб плакати, - сердито сказала Роккі.

 Ліам обійняв сестру.

 - Заспокойся, не плач, все буде добре.

 З лісу вибігли два білих вовки, ніби срібні блискавки. Їхні рухи були швидкими і граціозними,  вони нагадували вітер, що проноситься крізь ліс.

 - Куди далі? - запитала Аза, її очі блищали від захоплення. - Чому вони такі швидкі?

 - Ти мене питаєш? Я таких вовків ще не бачила, не знаю їхніх талантів, - відповіла Багі. - Цікаво, куди вони втекли, і куди нам бігти, - сказала Багі, її голос був сповнений невизначеності. - Це не передбачувані противники.

 Стоячи біля озера, двоє білих вовків не могли зрозуміти, куди їм бігти далі.