Глава 19

    Машина під'їхала до медзакладу. Ілайна вийшла з машини і постояла, застигнувши на місці, ніби прикована до землі. Вона знову і знову прокручувала в голові події біля лісу, намагаючись  зрозуміти, що ж саме сталося. Вона не знала, кому  й як розповісти про все. Її думки були заплутані,  ніби веретено павука.

 - Якщо я комусь скажу, то вони подумають, що я збожеволіла, - прошепотіла вона, з жахом озирнувшись на всі боки. Вона боялася, що її визнають божевільною, що їй не повірять, що все це було дійсно.

Постоявши, закрила машину і пішла до медзакладу. Встала перед входом, думки знову заполонили її. 

 - Як це взагалі реально? Може я сплю? - знову сказала вголос. 

Вщипнувши себе 

 - Ойййй, боляче. Ні, я не сплю. Ой, чого я стою, а де ключі? 

Вона почала нишпорити по кишенях. 

 - Не тут і не тут. Куди я поділа ті кляті ключі? А ось вони. 

Відчинивши двері, увійшла всередину, і закрила двері за собою. В коридорі знову зупинилася, думки не давали їй спокою.

 - Я знову стою, в мене багато роботи, а я невідомо чого стою. 

Підійшла до свого кабінету, взяла картку, провела карточкою по терміналу. 

 - Оооо, це я. Все, відкрийся. 

Двері відчинилися, і зачинилися, тільки-но вона зайшла в кабінет.

 - Як тут темно, де вимикач? Ось ти де. 

Вона натиснула вимикач, і лампи почали блимати. Засвітилося світло, Ілайна побачила свій старий добрий кабінет.

 - Сьогодні багато роботи, треба зробити і те, і інше. 

Витягла клаптик шертсі з кишені. 

 - Ось шерсть, яку залишив той білий вовк. 

Підійшовши до свого столу, сіла за нього, і почала вивчати білу шерсть. 

Ніч на вулиці грала різними барвами. Вовк спав. Аза стояла біля будинку і спостерігала. І дивилася на всі боки.

Ніч на вулиці грала різними барвами, ніби розфарбовуючи дерева і будинки магічним пензлем. Вовк спав, його дихання було рівним і спокійним. Аза стояла біля будинку, її тінь  розпливалася по землі, і дивилася на всі боки.

 - Там все спокійно, - прошепотіла Аза, озираючись.  Вона бачила в темряві тіні дерев, чула шелест листя і шум вітру.

Багі підкралася до неї ззаду й поклала руки їй на плечі.

 - Гар! - закричала.

Аза підскочила.

 - Ой! - закричала Аза, злякано відстрибнувши назад. Вона була не в собі від страху. Її тіло  тремтіло, а дихання прискорилося. - Ти чому так  лякаєш? Ти можеш всіх розбудити!

 - Чому ти тут? - спитала Багі.

 - Я просто стою тут, в лісі поки все спокійно. Сьогодні нашого лорда зустріла людина, і... - відповіла Аза, але не встигла закінчити, як Багі її перебила.

 - Не треба говорити, я теж там була і все бачила і чула, - сказала Багі.

 - Як? Де? Коли? Чому я тебе не бачила? - з цікавістю запитала Аза.

 - Я швидша і сильніша за тебе, і в тіні сиджу краще ніж ти. Я все бачила. Хай Аш сам вирішує цю проблему, а нам час.

 Дві дівчини перетворилися на двох прекрасних вовків і зникли в тіні.

 Ніч тривала. Дув вітер, почався дощ. Капав й стукав по вікнах.

 - Що це? Ти дощ? Уххх, мене налякав, - сказав Аш вголос. - Ой, треба мовчати, а то рідні почують і здивуються. І ліг спати далі.

 Вовк прокинувся, коли всі ще спали. Вже світало, на вулиці співали пташки. Він зайшов у вітальню, скочив на крісло біля вікна й почав дивитися на світанком.

 - Як гарно, - сказав вовк. Він озирнувся. - Я часто почав щось говорити вголос. Сподіваюся, мене ніхто не почув.

 По сходах вниз спускалася Еджей.

 - О, привіт, Аш, ти щось сказав? А, ой, я спросоння розмовляю з вовком.

 - Я думала, ти говориш, - засміялася Еджей і погладила його. - Я божевільна, вовк не вміє говорити, - повернулася і пішла до ванної.

 Вона стоїть біля дзеркала, з крана тече вода.

 - Чий це був голос? Не зрозуміти, жіночий чи чоловічий. Я мабуть, ще не прокинулася, - набирає руками воду з крана і вмиває обличчя. - Ухх, як круто.

 Вел спустилася по сходах і відразу пішла на кухню готувати їжу. Декс сидів у ванній на другому поверсі.

 Ешлі підійшла до дверей і постукала.

 - Тато, це ти там? Вибач, я зачекаю, - сказала Ешлі.

 Вийшов тато, подивився на неї і здивувався.

 - Чому ти не спиш? - запитав він нетерпляче.

 - Тату, вже ранок. - відповіла Ешлі.

 - Ааа,  вже ранок. - сказав він і пропустив доньку до ванної.

 Спускаючись сходами, він побачив велику тінь і злякався.

 - Ах ти! Як ти туди потрапив? - підійшов і теж погладив вовка.

 Вовк здивовано глянув на Декса і подумав: "Ви мене вже змучили погладжуванням, що я вам іграшка?" Він повернувся до вікна.

 Декс повернувся і теж пішов на кухню.

 Ешлі нагорі приймала душ, а Еджей витиралася й виходила з ванної. Вона теж пішла на кухню.

 - Мама, ми з тобою сьогодні підемо? - запитала Еджей.

 - Так, - відповіла Вел.

 Декс сидів і їв макарони з м'ясом і салат.

 Ешлі вийшла з ванни і також дивилася у вікно своєї кімнати. Вона одяглася, спакувала все в сумки, свою та Еджей, і спустилася вниз.

Після їжі всі зібралися і вийшли з хати. Вовк спостерігав за ними з вікна, відчуваючи легкий  сум за своєю сім'єю.