Глава 18

Вовк лежав на лежаку і думав про те, що було на кораблі.

"Чому я не можу згадати? Я пам'ятаю корабель, я пам'ятаю себе малим, а потім світло і порожнеча". -подумав вовк і заснув.

Повернулися сестри додому і дивляться на сплячого вовка.

- Не будемо будити, нехай спить, - сказала Еджей.

- Гаразд, - погодилася Ешлі.

Вони пішли на кухню, сіли за стіл, розмовляючи, почали їсти.

- Ешлі, як тобі близнюки? Вони якісь дивні, ти не помітила? - запитала Еджей.

- Так, я помітила, але я не буду дивитися на всіх, - відповіла Ешлі.

- Які у нас плани на вихідні? - поцікавилася Еджей.

- Еджей, я залишуся вдома, буду вчитися, а ти хоч погуляй. Ти у нас така, - відповіла Ешлі.

- Ти чого? Зла на мене? - здивувалася Еджей.

- Та ні, я просто втомилася від гулянь, і мені потрібно багато вчитися, - пояснила Ешлі.

- Я все зрозуміла, - сказала Еджей.

Вовк усе це слухав і думав собі: "Ну, у них проблеми"

Декс зайшов в будинок, теж зупинився, подивився на сплячого вовка.

- Хоч тобі спиться у такий час. - Він роздягнувся і пішов у вітальню, сів у своє крісло. - Ухххх, як же класно сісти і відпочити від важкого дня.

Вел спускається з другого поверху і заходить до вітальні.

- Привіт як ти? - запитала Вел.

- Все так собі, ми нікого не знайшли. Всі кудись зникають, - відповів Декс.

Вовк подумав: "Дивно, що після нападів повинні залишатися тіла. Вовки не вміють приховувати сліди, але чому ці тіла кудись діваються?"

- Я не знаю. До мене прийшли двоє мисливці і сказали, що їхні друзі пропали. От кому кажу: там закрито, туди не можна. Ні, вони йдуть, і як з такими людьми мати справу? - продовжив Декс.

- Не сердься, все буде добре. Ми разом, і це головне, - заспокоїла Вел.

Вовк встав і пішов нагору. Привідкрив двері мордою і слухає, що тут робиться.

Еджей ходить і розмовляє з кимось по коробочці.

- Майя, ну як з ними бути? Вони постійно тлумачать то одне то інше, - говорить Еджей.

- Забудь, чому ти якась сердишся і з приводу, і без. Все буде гаразд. Сподіваюся, твій тато скоро відкриє озеро, підемо, може, поплаваємо, відпочинемо на природі, - відповіла Майя.

- Оооо так, він відкриє. Вони ще довго його не відкриватимуть. Постійно то одне, то інше, - продовжила Еджей.

- Припини, все буде добре.

"А що тут у нас?" - вовк заглядає в кімнату Ешлі. Вона просто сидить на ліжку і читає книгу. "Звичайно," - подумав вовк, спустився по сходах і вийшов на вулицю.

- Сьогодні гарна погода, скільки зірок на небі. Зачекайте, сподіваюся, ніхто не почув, що я тут кажу. - Озирнувся вовк, переконався, що нікого немає, і пішов далі. Не помітив, як знову опинився біля лісу.

- Що привело мене сюди? – подумав вовк, дивлячись на ліс. Він пройшов трохи далі і нічого не помітив.

- Привіт, - почулося поруч.

Вовк озернувся, але біля нього нікого не було.

- Привіт, - знову почулося.

Вовк знову озернувся, але навколо було порожньо.

- І хто тут каже "привіт"? - сердито крикнув вовк.

- А я й не думала, що ви вмієте говорити, - сказала Ілайна.

- А ти ще хто? Покажись, - запитав вовк.

З-за дерев вийшла дівчина і почала труситися.

- Привіт, - сказала вона.

- Стій, йой, я видав себе та ще кому людині, - сказав вовк. - Що ти тут уночі забула? - запитав він її.

- Я… стоп… я з вовком розмовляю?

- Ти не забувай, я маю вуха недарма. Я чую, що ти кажеш, - відповів вовк.

- Вибачте, - вибачилася Ілайна.

Їх помітила Аза, вона стояла в тіні і була готова напасти, але побачила сигнал Аша "не треба" і відступила назад у тінь.

- Ви з кимось розмовляєте? Чи можете ви спілкуватися телепатично? - запитала Ілайна.

- Що я тобі, інопланетянин? Ні, я не можу, - сказав вовк. "Ще цього не вистачало, щоб видати їй усі свої таланти," - подумав собі вовк.

- Так що ти тут робиш? - знову запитав вовк.

- Я шукаю, хто вбиває людей, - відповіла Ілайна.

- Не бійся, не я. Ви мені не цікаві, - відповів вовк.

- А хто ти? Як вас звати? - запитала Ілайна.

- Я білий вовк, так мене звати, - відповів вовк. "Я так тобі і скажу своє ім'я, будеш мене потім дратувати," - подумав собі вовк.

- Дивне ім'я. Хоча зрозуміло, ти ж білосніжний, - відповіла Ілайна.

- Я пішов. Бувай, - сказав вовк і зник у тіні.

- Куди ви? Стійте! - кричала Ілайна, але навколо панувала тиша.

- Якщо я скажу Мардж чи ще комусь, що я вночі розмовляла з білим вовком біля лісу, вони подумають, що я я божевільна, - сказала собі Ілайна.

Вона підійшла до машини і поїхала.

Підходячи до хати "От і вляпався," - подумав вовк.

Зайшовши до хати, то побачив, що в хаті стало темно, а внизу нікого немає. Аш підійшов до лежака і ліг спати.