Глава 12

- Що це за звір? - злякано запитала Майя, ховаючись за Еджей.

- Я не знаю, але він виглядає небезпечно, - відповіла Еджей, відчуваючи, як її серце калатає.

Аш гарчав, показуючи свої ікла. Сірий вовк підійшов ближче, його червоні очі палали в темряві.

- Це не схоже на звичайного вовка, - сказав Хантер, витягаючи телефон, щоб зробити фото.

- Хантер, не треба! - крикнула Еджей.

- Еджей, що робити? - панічно запитала Майя.

- Всі за мною, швидко! - командувала Еджей, намагаючись залишатися спокійною.

Вони почали повільно відходити, намагаючись не провокувати сірого вовка.

- Не відводьте від нього погляд, - попередила Роккі, тримаючись позаду.

Сірий вовк зробив крок вперед, ближче до дітей.

- Аш, будь обережний! - крикнула Еджей, намагаючись стримати паніку.

Аш, не зводячи очей з ворога, продовжував гарчати, готовий до будь-якого розвитку подій. Сірий вовк стрибнув на Аша, і почалася бійка між ними. Вони кусали один одного.

Діти стояли осторонь і панічно не знали, що робити, перед їхніми очима билися два вовки.

Близнюки відійшли ще далі за всіх.

- Ми будемо щось робити? - запитала Райлі.

- Ні. Просто спостерігаємо. Ми не маємо себе раніше відкривати, - відповів Ліам.

Вони двоє стояли якомога далі та удавали, що також тремтять від страху, як і інші діти. Дівчата плакали, хлопці тремтіли. Хтось намагався подзвонити по телефону, але через тремтіння рук телефон випав на землю. Вовк звернув увагу на дітей, але Аш це помітив і силою викинув його в ліс.

Вовк оговтався, зрозумів, що не подолає білого вовка, і зник у тіні. Аш побіг за ним.

- Аш, стій, не треба! - кричала Майя. Аш зупинився і повернувся назад, на його шерсті були видно сліди крові. Діти побігли до нього і почали закривати рани.

- Тут близько є моя машина, давайте до неї швидко, - сказала Роккі. Діти допомогли білому вовку дістатися до машини й поїхали у ветеринарну клініку.

Ешлі, Хантер та інші діти залишилися. Ешлі зателефонувала шерифу.

- Татку, забери мене, будь ласка. Я біля парку з друзями, - зі сльозами сказала вона.

- Що сталося? Вже їду, - відповів Декс, не роздумуючи.

- Том, Джулія, і ви двоє, за мною.

- Що сталося? - запитав Адам.

- Їдемо до парку. Там щось сталося, - відповів Декс.

Приїхавши до парку, вони побачили криваву картину: купа шерсті та крові. Діти стояли тремтячи, Ешлі підбігла й обняла Декса.

- Татку, мені страшно, - сказала Ешлі.

- А де Еджей? - запитав з турботою в голосі Декс.

- Вона і Майя поїхали на машині Роккі у ветеринарну клініку, - сказав Хантер.

Поліцейські викликали Ілайну. На вулиці починало темніти.

Ілайна підходила і робила знімки, збираючи кров і шерсть для аналізу.

- Дивно, а біла шерсть це кого? - запитала Ілайна, уважно розглядаючи зразки.

- Біла шерсть? - задумався Декс, намагаючись знайти відповідь.

- Татку, це шерсть Аша. Він нас захищав, - пояснила Ешлі.

- Аша... Ну, на всякий випадок, і його шерсть візьму, - сказала Ілайна.

- Бери-бери будь-які зразки, - додав він.

Ветеринарна клініка була зачинена, і Майя хвилювалася, що робити з пораненим вовком.

- Клініка зачинена, що ж нам тепер робити? - запитала Майя, дивлячись на вовка.

Аш глянув на дітей. "Та я не так сильно і поранений, що ви возитесь зі мною," подумав він. "Гаразд, я продовжу прикидатися. Нехай рана не затягується, а то ще чогось не зрозуміють."

Еджей стукала у двері клініки, намагаючись привернути увагу.

- Відчиніть, будь ласка, - просила вона.

Роккі стояла біля них, дивлячись на Аша з підозрою. "Ти щось прикидаєшся, мені здається," подумала вона з усмішкою.

- Ти чого усміхаєшся? Тобі подобається, що вовчик стікає кров'ю, а вони зачинені? - зі злобою в голосі запитала Майя.

- Та ні, я не хотіла, вибач, - відповіла Роккі, знітившись.

- Не треба сваритися, все добре, - заспокоювала Еджей, засмучено продовжуючи стукати.

У домі засвітилося світло.

- О, світло! Стукай далі! - підбадьорювала Майя.

Дівчата стукали далі.

- Чую, іду! - відповіла жіночий голос. Двері відчинила Аліса.

- Так, ви хто і чому стукаєте?

- О, стоп, ти дочка Декса, я права? - додала вона, впізнавши Еджей.

- Так, я Еджей. Допоможіть, будь ласка, нашому другу, він поранений, - благала Еджей.

- Бачу. Даніель, спустись, в нас тут лікувати потрібно клієнта! - крикнула Аліса у напрямку сходів.

- Іду, - відповів чоловічий голос. Незабаром спустився мужчина і взяв Аша, заніс його всередину і поклав на стіл.

Аліса оглянула Аша і почала його лікувати. Дівчата сиділи та чекали, змучені та втомлені.

- Все буде добре, дівчата, - заспокоював їх Даніель. - Ваш вовк сильний, він скоро одужає.

- Дякую вам, - відповіла Еджей, відчуваючи полегшення.

А на вулиці все більше темніло, і холодний вітер почав нагадувати, що ніч уже близько.