Глава 11

Шериф з поліцією покинули ліс, сіли в машини та просто сиділи. 

- Я не знаю, де вони і як їх знайти, - сказав Декс у розпачі, не знаючи, де шукати Чета і Тревора.

- Шерифе, то що будемо робити? - запитала його Джулія.

- Я не знаю, - повторив Декс, опускаючи голову.

Діти почали розходитися. Роккі йшла позаду близнюків і тараторила, а ті лише думали: "Заткнися."

Еджей з друзями йшли через парк.

- Сьогодні гарна погода. Можна було б піти до озера. Шкода, що воно зачинене, - сказала з сумом в голосі Майя.

- Так, шкода, - відповів Хантер.

- Йдемо в ігровий зал, хоч відпочинемо, - сказала Ешлі.

Діти пішли в ігровий зал, де стояло багато ігрових пристроїв. Дівчата почали танцювати, а хлопці пішли на машинки. Так проходив їхній день. Роккі недовго йшла за близнюками, їй це набридло, і вона пішла додому.

Вовк ходив по дому, не знаючи, куди йому подітися і що робити. Він виглянув у вікно і побачив пустоту біля дерева.

- І де вони ходять? - подумав він.

Вовк, довго не думаючи, вийшов на вулицю і почав ходити біля свого дому. Непомітно для себе він дійшов до лісу.

- Запах неприємний, - пробурмотів він, глянувши в ліс, де побачив пустоту. Йому стало нудно, він побігав, розім'яв лапи та повернувся додому. Вдома він ліг на лежак і заснув.

В школі Вел закінчила з паперами та пішла додому.

Шериф з підлеглими сиділи в дільниці і дивилися на карту лісу.

- Ми обшукали тут, - сказав Декс, показуючи на карту.

- А тут що? - запитав Джон, вказуючи на іншу ділянку.

- Тут теж ліс. Це все ліс. Я казав не йти туди! Де тепер знайти цих двох?! - кричав Декс, злий і роздратований.

- Шерифе, ми вас розуміємо. Ми теж втомилися, - сказала Діна.

Всі були виснажені від пошуків, злі та на нервах.

Сірі вовки в лісі зібралися і мовчки дивилися один на одного. Потім вони розвернулися і зникли в тіні.

Аза здалека спостерігала за цими вовками. Вона знала, що це їхні вороги та старалася непомітно за ними спостерігати, не висовуючись. Біля неї зашелестіли кущі, і вона аж підскочила від страху.

- Ти чого? Це я, - у формі вовка з усмішкою сказала Багі.

- Багі, ти мене налякала, - трусилася Аза.

- І що у нас тут?

- У нас тут чотири вовки, невідомі мені за кольором, - відповіла Аза.

- Значить, чотири. Ясно. Будемо за ними слідкувати. Ми раніше не бачили таких вовків і не знаємо їхньої сили, - сказала Багі.

- Для цього я тут і сиджу, - підтвердила Аза.

Вел зайшла в дім, подивилася на вовка, підійшла і сіла біля нього, почала гладити його.

- Ти спокійно спиш, коли у нас в місті почалися якісь загадкові події. Спи, спи. Хоч ти можеш поспати в такий час.

Вовк просто лежав, але чув все, що вона говорила. Про себе він подумав: "Я знаю, що у вас відбувається, і мені шкода, що поки я не можу допомогти."

Вел сиділа біля вовка і гладила його, а потім взяла коробочку. 

- Еджей, ви де? - запитала вона.

- Ми в караоке.

- Може, підете погуляєте з Ашем?

- Добре, мамо. Скоро прийдемо.

Близнюки стояли біля парку і спілкувалися.

На горі, звідки спостерігали Аза і Багі, вовки вже зникли в тіні.

- І що ми будемо говорити? - спитала Аза.

- Ти про що? Кому? Аааа, Ашу. Ну скажемо правду, а що ще. Наша задача проста: слідкувати та не вмішуватися, - відповіла Багі.

- Це я зрозуміла, але звідки вони взялися?

- Ти чому мене питаєш такі дурні питання? Я знаю, так само як і ти.

До відділку прийшли Ілайджа і п'ять мисливців з шумом.

- Чому ви сидите, коли два мисливці пропали? Аааа? - гримнув Ілайджа.

- Ми сидимо, бо ми втомлені. Ми обшукали весь ліс і не знайшли ні Чета, ні Тревора, ні їх слідів. Ми навіть не знаємо, чи були вони там взагалі, - пояснив Декс.

- Завтра я зберу раду і буду шукати більше мисливців. Якщо поліція не справляється, я візьму все у свої руки, - сказав зі злістю Ілайджа.

Двері відчинилися, і Еджей та Майя заглянули всередину.

- Це він? Так виріс, - здивовано сказала Майя.

- Так, це Ашвульф.

- А чому так назвали? Хоча він такий білосніжний, гарний і пухнастий, - Майя довго не думаючи почала обіймати й гладити вовка.

"От і чого мене так обіймати? Задушити хочеш? Відчепись!" - подумав вовк. Він вирвався з її обіймів і підійшов до дверей. Дивлячись на Еджей, він подумав: "Ти думаєш, що одягнеш на мене повідець? Розмріялась!" Потім він вийшов.

- Стій, не поспішай, почекай нас! - крикнула Майя, і дівчата побігли за вовком.

Вел проводжала їх з усмішкою на обличчі.

- Ідіть гуляйте, нічого сидіти вдома.

Близнюки стояли біля парку і дивилися на своїх однокласників, як ті веселилися.

- Це білий вовк, а не пес, - сказала Райлі.

- Так, це не пес, - погодився Ліам. - Він навіть на пса не схожий. Що він тут робить?

- Заспокойся. Наша справа мала — просто дивитися і спостерігати, не втручатися. Забув?

- Привіт, діти! Що, скучали за мною? - обійняла їх за шиї Роккі.

- Оооо, тебе ще тут не вистачало, - зітхнула Райлі.

Аш бігав біля дітей. Діти веселилися, а вже починало темніти. Близнюки продовжували дивитися на своїх однокласників. Хантер дивився вдалечінь.

- Що там світиться? - запитав він.

Аш повернувся і почав також дивитися в ту сторону, починаючи гарчати. Дві червоні цятки все ближче і ближче з'являлися, і з тіні вистрибнув сірий вовк.