Глава 10

Чет і Тревор ходили по лісу, шукаючи тварину, яка нападала на людей.

- Ти щось бачиш? - запитав Чет, озираючись навкруги.

- Ні, а ти? Ми що, дарма сюди прийшли? - відповів Тревор, піднімаючи гвинтівку.

- Нам Декс по голові настукає, якщо дізнається, що ми тут ходили без поліції, - сказав Чет, нервово роззираючись.

- А хто йому скаже? Ти чи я? - посміхнувся Тревор.

- А ну, ти правий. Стій, я щось бачу! - здивовано вигукнув Чет, пильно вдивляючись у кущі.

- Де? Про що ти? Що ти бачиш? - запитав Тревор, напружено дивлячись у тому ж напрямку.

- Он там! Що за тінь? - Чет почав трястися, піднімаючи гвинтівку. - Там точно щось є!

- Ти впевнений? - Тревор спробував розгледіти, що ж так налякало його друга.

Чет не витримав напруги і почав стріляти в бік кущів. Тревор, не довго думаючи, приєднався до нього, випустивши всі патрони зі своєї гвинтівки. У них були мисливські гвинтівки, і кожен постріл був точним і потужним.

Чет швидко почав заряджати свою зброю, але через тримтіння рук патрони падали на землю і котилися.

З кущів повільно виходив вовк сірого кольору, його очі палахкотіли червоним кольором. Він уважно дивився на них, відчуваючи їхній страх.

- Господи, це ж він! - прошепотів Чет, майже паралізований страхом.

- Не панікуй, Чет! Заряджай швидше! - кричав Тревор, намагаючись зібрати патрони з землі.

Дуже далеко стояла у формі вовка Аза, вона бачила все це. Але не поспішала допомагати, бо помітила ще кілька тіней у лісі.

- Це не один вовк... їх четверо. Я сама не справлюся з ними, - промовила вона до себе, спостерігаючи за розгортанням подій.

Чет і Тревор стріляли ще кілька разів, але вовки почали наближатися до них. Перший вовк стрибнув на Тревора, збиваючи його з ніг.

- Чет! Допоможи! - кричав Тревор, відбиваючись від вовка.

- Залишся зі мною, Тревор! - кричав Чет, намагаючись зарядити гвинтівку.

Аза, бачачи безвихідність ситуації, повернулася і зникла в тіні лісу, залишаючи мисливців самих на сам з вовками.

Вовки розірвали Чета і Тревора, не залишаючи їм жодного шансу на порятунок. Тиша знову запанувала в лісі, як тільки все закінчилося.

Аза дивилася на ліс і відчувала присутність вовків. 

- Звідки вони беруться? - вона прошепотіла собі під ніс, намагаючись зосередитись на своїх відчуттях. Вона помітила чотирьох вовків, які не були схожими на їхніх. - Вони не з наших. Як вони сюди потрапили? - думала Аза, злякано оглядаючись навкруги.

Тим часом Декс сидів за своїм столом, марно шукаючи інформацію в інтернеті. Нічого корисного він не знайшов. У кабінет зайшла Джулія.

- Шерифе, тут мисливець прийшов і хоче вас бачити, - повідомила вона.

Шериф вийшов з кабінету і підійшов до мисливця.

- Доброго дня, шерифе. Мене звати Арчер. Я шукаю з вчорашнього дня Чета і Тревора, вони пропали.

- Тобто пропали? - здивовано запитав Декс.

- Вони вчора пішли в ліс і більше не повернулися.

- Я ж казав, зараз ліс закритий! Ви що, всі показилися? - роздратовано вигукнув шериф. - Вставайте, поїдемо в ліс, передивимося.

Поліція піднялася і поїхала до лісу.

В школі все було спокійно. Діти грали на спортивному майданчику: хто в баскетбол, хто у футбол. Еджей з друзями знову сиділи і спілкувалися.

- Еджей, твій тато шериф. Щось ти знаєш про смерть Кайла? - запитала Майя.

- Ні, Майя. На жаль, нічого, - з сумом відповіла вона.

- Не падайте духом, хто б це не був, ми знайдемо його і вб'ємо, - сказав Хантер.

Всі засміялися.

- Ти смішний! - з посмішкою промовила Саванна.

Неподалік стояли Ліам і Райлі, до них підійшла нова учениця Роккі.

- І чому ви тут стоїте? Чому не з ними? Ви дивитесь за ними вже не один день. Підходьте, чому ні? А? Чому так засмущалися і мовчите? - тараторила Роккі.

- Та ти тарахториш так, що й слова не даєш сказати, - сердито відповіла Райлі. Ліам засміявся.

- Аха-ха-ха.

В цей момент на них подивилася Ешлі.

- Чому вони сміються? А це хто така? - запитала вона.

- Ти про кого? - здивувалася Еджей.

- Вон та брюнетка, що стоїть біля близнюків.

- А, це якась новенька, - відповіла Майя.

- А ти звідки знаєш? - всі повернулися до неї.

- Я її бачила біля учительської.

Шериф з поліцією увійшли до лісу. Після довгого пошуку нічого не виявили.

- Ну і куди пропали ці двоє обовтусів? - сердито запитав Декс.

- Шерифе, пусто. Ми нічого не можемо знайти. Ні слідів, нічого. Як скрізь землю провалилися, - доповів один із поліцейських.

- І що тепер робити? Що відповідати мисливцям? Куди ділися вони? - задумався шериф.

З кущів здалеку за ними спостерігав вовк.

Вдома Аш стояв перед дзеркалом і дивився на свою людську руку.

- Стоп, а чому я вирішив, що це жіноча рука, а не чоловіча? Він оглядав себе у дзеркалі. Його трансформація була не повною: людська рука, а все тіло вовка. 
- Рука як рука, але чому тільки рука, а не все тіло? - злився Аш, не розуміючи, як перетворити все тіло. Він повернув свою руку назад в лапу, ліг на лежак і заснув, більше не намагаючись перетворитися.

Шериф з поліцією продовжували обшукувати ліс. Декс підозріло озирнувся навкруги.

- Хлопці, будьте обережні. Тут щось не так.

- Шерифе, ми все перевірили. Нічого немає, - відповів один із офіцерів.

- Добре, тоді повертаємось. Але не спускайте очей з лісу. Тут щось є, я це відчуваю.

В лісі вовки розосередилися і зникли в тіні, залишивши поліцію ні з чим.