Глава 9

Ранок почався як і завжди: всі бігали. Вовк дивився на них очима, слідкуючи за кожним рухом. Декс з кимось спілкувався по коробочці, Вел збирала собі якусь сумку, а Еджей сиділа в ванній.

- Що вона робить за тими дверима? Туди вони ходять і граються з водою, - подумав вовк.

- Еджей, швидше, я теж хочу помалюватися, - кричала Ешлі.

- Зараз, вже виходжу!

- Що ти там так довго робиш?

- Миюся, крашуся, а що ще?

Дивні ці люди... Ну мене туди водили, там така велика банька була, я в ній був. Але вона незручна і слизька, - сказав знову про себе вовк.

- Дівчата, ми йдемо чи ні? - запитала Вел.

- Так, мамо, вже йдемо, - відповіли водночас.

- І що мені хочеш сказати, Мардж? - спитав з цікавістю Декс.

Що він говорить сам до себе? Що це за коробочка в нього в руках? Ану покажи, - подумав Аш.
Вовк пригнув і збив коробочку на підлогу.

- Стій! Ти чого? - незрозумівши, Декс підняв коробочку до руки. - Так більше не роби.

- Дивна коробочка, від неї йде звук, - Аш був у розпачі.

- Добре, Мардж, я приїду, - сказав Декс.

Знову дім став пустий, і всі розбрелися хто куди. Вовк залишився один.
Вовк сидів біля вікна: ні Ази, ні Багі біля дерева не було.

- Де вони ходять? Я вже сам з собою спілкуюся, що за... Ладно, піду я спати. Хоча...

Вовк вийшов на вулицю. Свіжий вітер продував його шерсть. Багато людей знали, що в шерифа живе собака, але не знали, що то вовк, і ставилися до нього як до собаки. Аш пройшовся трохи, розім'яв лапи і повернувся в дім. Він ліг на лежак і заснув.

Пізніше в кабінеті:

- Привіт, Мардж, що у нас тут? - запитав з цікавістю Декс.

- Що? А, що у нас... Ну так, у нас тут сліди битви і укуси. Нашого Кайла гарно потріпали і вбили. Ти не повіриш?

- То хто? Чому ти так довго тягнеш? - нетерпляче запитав шериф.

- Вовк. Це сліди і зуби вовка, і не простого, а великого і сильного. Я навіть не знаю його розмірів, але він дуже сильний і великий.

- Я цілу ніч вивчала всі сліди, плюс Ілайна їздила на місце не один раз з твоїми, щоб сфотографувати мені все.

- Понятно... Тепер нам ще чудо шукати, - задумався шериф.

В школі:

Настав спокій. Діти перестали на деякий час сваритися. Райлі ходила по школі і нишпорилася, як бомжиха якась. Емі з подружками, Кімберлі і Мішель, сміялися з неї.

- Ха-ха-ха! Ти як бомж тут ходиш, - з усмішкою на обличчі говорила до неї Емі.

- Перестань, - сказала у відповідь Еджей зі злістю в очах.

- Так, діти, до класу, перестаньте тут стояти, - сказала вчителька і завела дітей в клас.

Райлі тихо сказала Емі, коли проходила повз:

- Ти ще про це пожалкуєш...

Емі тільки знизала плечима і пішла до своєї парти. Всі сіли на свої місця, і урок почався.

В класі панувала тиша, коли викладач пояснював тему уроку. Райлі сиділа позаду і пильно дивилася на Емі, обдумуючи, як відомстити.

Шериф сидів у своєму кабінеті, переглядаючи інформацію на комп'ютері, шукаючи підказки в інших регіонах, але все було марно.

Вовк гуляв околицями, вивчаючи цей прекрасний світ. Він спокійно прийшов до озера, біля якого було пусто і тихо. До нього підійшла Аза.

- Доброго дня, а чому ви не перетворюєтеся в людину? - запитала вона.

- Ще б знати як? - здивовано відповів Аше.

- Ну, я і Багі без проблем перетворюємося, а ви?

- Я не знаю, як це робити. Підійшла по справах чи так, із нефіг робити, ще й у формі вовка.

- Ну, я підійшла в формі, щоб нас ніхто не побачив, бо як людина спілкується з вовком - дивно було б, - пояснила Аза.

- Це теж правильно, - погодився Аше.

- Чим ти і Багі займаєтеся?

- Ми обшукали ліс, більше вовків ми не знайшли, крім Кайла. Хто його заразив і зробив перевертнем - я не знаю. Але він не з наших був.

- Ясно. Продовжуйте шукати і давайте знати, - сказав Аше.

- Вже за нами слідкують.

Вовки обережно повернули голови і побачили машину, з якої чоловік дивився на них.

- Все, я пішов, - сказав Аше.

Не затримуючись, Аза зникла в лісі, а вовк повернувся додому.

В школі діти бігали навколо стадіону.

- Еджей, як довго ми так будемо бігати? - спитала Майя.

- Стільки, скільки буде потрібно, - відповіла Еджей.

Вчитель спостерігав за ними.

- Біжіть! Чому ви там говорите?

Вовк зайшов у дім і підійшов до свого лежака.

- Чому я не вмію перетворюватися? Здається, я вже дорослий, а перетворюватися не вмію. Що за? Ану, давай спробую. Фуууу... чи як там. Ні, нічого не виходить. Так, тільки пукну я, а не перетворюся. Оооо, виходить! Фух, стоп, це лапа моя чи що це? Чому вона стала без волосся? Йой, якщо зараз хтось зайде, сміху буде! Як її зробити назад? Вооо, є, знову моя лапа. Подивився на себе в дзеркалі. Вовк я є вовк. Ок, а чому лапа була як у Ази чи у людей жіночого роду? Я хотів руки такі круті, мускулисті. Ладно, потім розберуся.

Вовк пішов і ліг на лежак і заснув. Більше він поки не перетворювався.