Глава 5

Настав новий день. Вовк вже подорослішав, йому снився тільки корабель, і більше нічого він не пам'ятав. Багі більше не з'являлася.

Сестри продовжували гуляти з друзями і вже не брали вовка з собою. Він виріс і став їм нецікавий. Вовк сам виходив гуляти на вулицю, робив це так, щоб його ніхто не бачив.

Декс закрився в своєму кабінеті, він так і не знайшов того звіря, який нападав. Вел частіше пропадала в школі, ніж в дома, в неї було багато роботи.

Того ж дня, коли сестри були на озері з друзями, на них напав звір. Це сталося дуже швидко: звір напав на Кайла і вцепившись йому в ногу. Хантер схопив палку нею почав бити звіра, доки той не відпустив ногу хлопця зникнувши в лісі. Тінь у лісі зникла. Майя швидко хустркою перевязала рану. Всі були в паніці, біля озера крім них більше нікого не було. Вони сіли в машину і поїхали до лікарні. По дорозі Еджей подзвонила татові.

- Тато, на нас напав якийсь звір. Ми їдемо до лікарні.

Приїхавши на озеро, Том, Кессі, Ілайна, нічого крім крові і шерсті не знайшли. Пройшовши біля лісу, теж нічого не знайшли, там було пусто, слідів звіра, який напав, теж не було, наче його взагалі тут не було.

Кессі подзвонила до шерифа.

- Шерифе, ми тут все оглянули. Крім крові і шерсті більше нічого немає, і в лісі теж. Хто це був, ми не знайшли, він зник, як ніби його й не було.

В лікарні, Декс, розпитав доньок, та їхніх друзів. Ніхто нічого не зрозумів. Все відбулось надто швидко, ніхто з дітей не зміг описати який звір на них напав. 

Приїхала Мардж, подивилася на рану Кайла.

Після огляду рани Мардж сказала Дексу:

- Декс, це рана від ведмедя.

Декс був ще більше ошелешений, він не міг зрозуміти, що відбувається в його місті.

- Ведмідь? Але тут немає ведмедів. Ми всі це знаємо. Як це можливо?

- Я знаю, це дивно, але рана чітко вказує на ведмедя. Може, це якась мутантна або невідома раніше тварина?

- Нам потрібно більше інформації. Ми не можемо дозволити, щоб це продовжувалося. Люди налякані, а я не маю відповіді.

- Я продовжу дослідження. Можливо, знайдемо щось, що допоможе нам розібратися.

Після цієї розмови Декс був у ще більшому замішанні. Він повернувся до дівчат, які сиділи в лікарні з друзями.

- Ми знайдемо цю тварину. Я обіцяю. Вам тепер потрібно бути дуже обережними ні в якому разі не гуляйте самі, поки ми не з'ясуємо, що це за звір.

- Ми будемо обережні, тато. Але що це було? Ми ніколи раніше такого не бачили. - сказала Ешлі

- Я не знаю, але ми з'ясуємо. Ви всі повинні бути уважними і обережними. 

Вовк, який сидів вдома, теж відчував, що щось змінилося. Він відчував небезпеку, але не міг зрозуміти, звідки вона йде.

Вечір був тихим, але наповнений напругою. Двері відчинилися, і вся сім'я повернулася додому. Вовк лежав на своєму лежанці, подивився на дівчат, які які зайшли в дім разом з батьками, у всіх було сумне лице і страх в очах. Вовк не хотів їм попадатися на очі, тож продовжив лежати.

- Дівчата, йдіть нагору. - засмучено сказав Декс

- Добре, тату. - відповіла Ешлі

Дівчата піднялися до своїх кімнат, а Вел почала на кухні спілкуватися з Дексом.

- Декс, що нам тепер робити? Тут, наче, незрозумілий звір і майже поранив наших дівчат.

- А мені звідки знати? Ми його шукаємо, але нічого не виходить.

- Ну роби хоч щось. - зі сльозами на очах

- Кохана, я і роблю. Завтра ми з усіма будемо прочісувати ліс. Буду дзвонити всім мисливцям в місті, щоб допомогли знайти того звіра. - обіймаючи сказав Декс

Тим часом у кімнаті Ешлі та Еджей телефонували своїм подругам.

- Привіт, Саванно. Ми вдома, але це було жахливо. Той звір напав на Кайла... Ми всі дуже налякані. - сказала Ешлі

- Я чула про це. Як він? Його сильно поранило? - відповіла Саванна

- Так, але він буде в порядку. Лікарі кажуть, що рана заживе, але він все ще в шоку. Ми не можемо зрозуміти, що це за звір. - відповіла Ешлі

До розмови підключаючись Еджей.

- Майя, ти бачила його краще за всіх. Ти можеш описати, як він виглядав? - сказала Еджей

- Він був великий і темний, схожий на ведмедя, але рухався набагато швидше. Це було страшно. Ми навіть не встигли зреагувати. - сказала Майя

- Мені страшно виходити на вулицю після цього. Що, якщо він повернеться? - сказала Ешлі

- Ми всі будемо обережні. Може, нам треба трохи зачекати і не ходити до озера, поки все не з'ясується. - сказала Саванна

- Так, мабуть, це найкращий варіант. - сказала Еджей

Вовк все слухав і тихо лежав, а в голові говорив: "Я поки нічим не можу вам допомогти."

У кімнаті дівчата продовжували свою розмову:

- Еджей, ти думаєш, це було щось містичне? У нас же ніколи не було таких нападів. - сказала Майя

- Не знаю, Майя. Але це було дуже дивно. Може, це якийсь рідкісний звір, якого ми раніше не бачили? - сказала Еджей

- Може. Але ми повинні бути обережними. Я більше не хочу, щоб хтось із нас постраждав. - сказала Ешлі

- Ми всі будемо на сторожі. І якщо побачимо щось підозріле, одразу повідомимо шерифа. - сказала Саванна

В цей час, у кухні, Вел продовжувала говорити з Дексом:

- Декс, обіцяй, що ти знайдеш його. Ми не можемо жити в постійному страху.

- Я обіцяю. Я зроблю все можливе, щоб знайти цього звіра і зупинити його. Наше місто повинно бути безпечним.

Вовк чув їхні розмови і відчував їхній страх та тривогу.

Настав новий день. Вовк прокинувся і просто лежав, думаючи про свій сон. Йому снився корабель і як він, маленький, сидів у клітці. Далі він нічого не пам'ятав. Він піднявся і пішов на кухню, де Вел готувала м'ясо.

- О, привіт. Ось тобі, - сказала вона, насипаючи їжу в миску. Вовк став біля миски і почав їсти.

Почали спускатися дівчатка і Декс. Поспілкувавшись, вони всі знову пішли. Дівчата пішли в школу, а Декс в дільницю спілкуватися з мисливцями.