Глава 2

Вовченя сиділо на підвіконні і з великою зацікавленністю дивилося, як сім'я Мартей вирушає по своїм справам. Йому було цікаво, куди вони йдуть і що будуть робити. Він відчував себе частиною їхньої сімї, але одночасно йому хотілося дізнатися більше про те, як виглядає їх світ.

За деревом через дорогу сховалася незнайомка, що уважно спостерігала за вовченям. Вона була як тінь, непомітна та загадкова. Біле вовченя, уважно спостерігаючи за незнайомкою, раптом зустріло її погляд. В цей момент час зупинився, і серце вовченя почало прискорено битися. Очі незнайомки були повні загадковості та цікавості, але вони також мали невизначений вигляд, який викликав у вовченя невпевненість.

Несподівано вовченя стрибнуло з підвіконня, вражене та перелякане, і втік в кут кімнати. Там він сів, тримаючи хвіст між ногами. Страх і цікавість боролися в серці вовченя, і він лише спостерігав з безпеки свого тимчасового притулку, не знаючи, як реагувати на цей непередбачуваний елемент у своєму житті.

Біле вовченя тільки що зазнало подвійного страху – від незнайомки, що таємничо спостерігала за ним, і від невідомого світу за вікном. Його маленьке серце швидко забилося, а очі виражали неспокій та тривогу.

Допоки сімя не повернулася, вовченя вирішило залишитися в своєму безпечному кутку, де воно відчувало себе захованим від невизначеного страху. Згодом можливо, воно зможе переступити за межі цього місця та подолати свої страхи.

Вовченя, сховавшись на першому поверсі дому сім'ї, відчувало себе в безпеці у своєму особливому куточку. Воно мало змогу слідкувати за подіями у кухні і вітальні, але ще не було готовим виходити на другий поверх, де розташовані кімнати домочадців

Кожна частина дому стала для вовченя свого роду притулком, де воно відчувало себе комфортно і захищеним. Домівка стала для нього не тільки просто місцем для сну, але і важливим елементом в його новому житті, наповненим теплом та взаємодією із членами сім'ї Мартей.

Коли сестри повернулися додому, вони відразу помітили зміни в поведінці свого нового друга. Вовченя, вражене ізольованістю та невідомістю нового середовища, сховалося під кріслом, відчуваючи себе незахищеним та переляканим.

- Ой, подивіться, він сховався! Що сталося, малюк? - з турботою в голосі сказала Еджей.

Сестри підійшовши до крісла, намагались заспокоїти вовченя своєю присутністю. Вони розуміли, що новий член сім'ї ще зазнає стресу і невизначеності в цьому незвичному для нього домі.

- Не переймайся, малюку. Ти у безпеці тут. Ми тобі не зашкодимо. - сказала ніжно Ешлі.

Вовченя трошки виходить із-під крісла, розгублено дивлячись на сестер. Своїм діями та словами, сім'я старається показати вовченяті, що він тепер в безпеці та серед тих хто його любить і піклується про нього.

Залишок дня пройшов спокійно та весело. Всі члени родини Мартей були вдома, створюючи теплу та затишну атмосферу. Дівчата гралися з вовченям, він виляв хвостиком, вражене й щасливе, що вирішило вибрати новий дім у такій гарній родині.

- Дивіться, як він весело грає! Ми зробили правильне рішення, прийнявши його у свою родину.  - радісно сказала Ешлі

- Він такий чудовий! Тепер у нас є новий друг з пухнастою душею. - гладить вовченя Еджей

Спільна гра та веселий настрій наповнили дім радістю та теплом. Вовченя почав розуміти, що його нова сім'я - це місце, де він може відчути себе справжнім членом і отримати багато любові та турботи.

Вовченя дивилося на світ очима цікавого спостерігача, відчуваючи тепло і запах великого будинку, який став його новою домівкою.

На першому поверсі воно бачило кухонний простір, де чути звуки веселощів і аромати їжі, якою його пригощала родина. Біля великої кімнати вовк помітив камін, який став для нього рідним осередком тепла і затишку. Поруч стояла пара крісел і диван, можливо, тут родина проводила час разом.

На другому поверсі вовченя звернуло увагу на три кімнати. Дві з них належали сестрам, і в них завжди панував шум і радість. Третя кімната була батьківською, можливо місцем для теплих розмов і спільного відпочинку. Вовчик відчув тепло і любов, якими наповнений кожен куточок цього затишного будиночка.

Під драбиною помітив двері, що вели в невідомий світ.

У сім’ї почався новий день, кожен приступив до своїх щоденних обов’язків. Сестри з матірю пішли до школи, їх батько на роботу.

Вел, виконуючи обов'язки викладача, завжди є сувора і професійна. Її авторитет і строгість відбивалися на її роботі та ставленні до учнів. Емма Стюарт  директорка школи, допомогла забезпечити ефективну роботу школи, а вчительська команда, включаючи Джейкоба, Лауру, Браяна, Алісу та Крістофера, тісно співпрацюють, щоб забезпечити якісну освіту. 

Сестри вчаться в класі де зустріли своїх друзів.

Еджей і Ешлі активно спілкувалися зі своїми п'ятьма кращими друзями: Саванною, Майєю, Хантером, Кайлом і Кейт. Кожен із цих друзів є важливою частиною їхнього життя, вони розділяють радощі та труднощі шкільного життя.

У школі, де вчаться Еджей і Ешлі, 500 учнів, в їх класі лише 20. Навчальний день не обмежується уроками; дівчата більше часу проводять в їдальні, де активно спілкуються і проводять час з друзями.

Стелар Фолс, де живе сім’я Мартей, – невелике містечко з населенням близько 15 000 людей. Тут всі всіх знають.

Шериф Декс, здавалося, підтримує спокійну робочу в поліцейській дільниці. Він зустрів Тома, свого колегу.

- Привіт, Том! Як у нас справи?

Том відповів з легкою посмішкою.

- Усе гаразд, шерифе. Щоправда, у нас так давно тут не траплялося нічого неприємного. Нема що робити.

Декс засунув руку в кишеню, дивлячись у вікно на місто.

- Хай буде так. Для нас важливо забезпечити безпеку і спокій для всіх жителів.