Від полинів
моіх осінніх днів
нема рятунку -
гра була нечесна.
Ви вигоріли травами в мені
і відболіли, мов дорога хресна.
В гірких долонях пізніх хризантем -
ані краплини сміху,
ні сльозини.
Ви повернулись і пішли дощем
тужливо,
ніби поклик журавлиний.
Лише зосталась осені жура,
димами розіп’ятій понад світом…
Така безмовність...
А уже пора -
пора весняним розпускатись квітам.
Відредаговано: 23.01.2020