А знаєте,
Я думала про Вас...
В цій осені із вигорілим тілом…
Як стрінемось у ній іще хоч раз,
Пронизані Амуровими стрілами.
Я подумки верталася туди,
Де грають води,
Пнуться в небо гори,
Щоб не згубити сонячні сліди
Того, хто серце поглядом підкорить...
Я думала…
Чи Ви ще досі там -
У нашій казці, теплій, наче літо?
Я довіряла зливам і вітрам,
І голосу, яким була зігріта.
Я потайки молилася за Вас,
І спогади були мені причастям.
Аби із Вами стрітися хоч раз,
Цілую всі дерева у зап’ястя…
Відредаговано: 23.01.2020