Розділ 10.1

— А чому саме за нього? — хмикнувши, батько насупив густі брови, його обличчя враз стало суворим, задумливим. — І що ж він наобіцяв? Недавно дивився по траслятору, що той білявий молодик обіцяє золоті гори, але ж усі вони брешуть, ще й так переконливо! А той Саймон... Обличчя розбещеного багатія! І як він може бути мером столиці? Такий молодий... Безсумнівно, в голові гульки та вітер! Авжеж, усе вирішують грошики його батька, отого міністра фінансів, який скупив фабрики й заводи... Такі люди вважають, що світ обертається лише навколо них! — розмірковуючи над несправедливістю цього світу, Джек нервово огладив темну бороду. — Не подобається мені той блондин... Хоч і щедро сипле обіцянками, але впевнений, що ті обіцянки порожні...

— Батьку... В нього цікава передвиборча програма! — хай там що, Меггі завзято обстоювала власну думку, а коли мимохіть покосилася на Сніжка біля пічки, то зауважила, що він напружено застиг, аж припинив жувати ковбасу. Ще й очиська звузив так злісно, немов щойно образили не кандидата у мери, а його.

— Авжеж, вони всі гарно балакають перед виборами! — Джек діловито підняв вказівний палець. — До речі, Меггі, ти ще не знайшла собі у місті кавалера? — зиркнув на доньку з-під лоба, а Сюзанна побіжно зауважила, що подруга успадкувала темні очі батька, також і вираз обличчя.

— Не знайшла, — Меггі заперечливо хитнула головою. — Наразі вирішила зосередитися на навчанні, — не стала розповідати батькам про мерзотника Ланді, про гіркий досвід першого кохання. Розуміла, що не варто про це говорити. Батько неодмінно оскаженіє, ще й помчить до столиці, аби додатково натовкти пику синочкові ректора.

— Це добре... Звісно, думай про навчання, — здавалося, чоловік навіть полегшено видихнув. — Хтозна, як далі складеться? Хоча... хотілося би, щоб ти отримала диплом та повернулася до нашого селища, а парубки в нас і тут знайдуться! Навіщо нам в родині ті міські криворукі чахлики? До того ж, трапляються випадки, коли вони обманюють простих сільських дівчат. Награються й потім кидають, а ті приносять в подолі...

— Джеку! Навіщо ці дурні розмови? — Розалін сердито поглянула на чоловіка. — Наша Меггі має голову на плечах!

— Моя Розі, хіба не розумієш, що таке молодість? — Джек вже продовжував повчати свою дружину. — В молодості зазвичай люди і припускаються помилок, а потім довіку розгрібають, а я... Лише боюся, аби якийсь багатій не задурив нашій Меггі голову! До прикладу, такий, як отой кандидат у мери... Такого кавалера гнав би з порога! Навіть не зважаючи на його гроші і статки! Таким немає віри! В них голови пусті, мов баняки, думають лише про гульки та розваги, звиклі до всього готового! Вони геть не розуміють, що таке важка щоденна праця...

— Батьку... Кожному своє, — Меггі не зовсім поділяла думку батька, який вважав, що справжня чоловіча праця — лише фізична. Водночас дівчина помітила, як Сніжок свердлив Джека немигаючим поглядом, немов ворога. Навіть ковбасу не доїв. Натомість за мить гордовито задер морду та потупцяв з кухні у передпокій. — Сніжочку, ти куди? — схопившись з-за столу, дівчина кинулася за котом, а той навіть не обернувся й одразу шуснув за двері надвір.

— Доню, облиш його! Наївся та звіявся гуляти! — матір заспокійливо гукнула з кухні. — Наче ж не дикий! Далеко не втече!

Хоч Меггі чомусь і була впевнена, що пухнастик повернеться, однак завше тривожилася за нього. До того ж, в селищі можуть і собаки напасти, також місцеві коти не відрізняються люб’язністю.

Після вечері Меггі і Сюзанна охоче розпакували валізи та вручили хлопчикам привезені подарунки — іграшки, смаколики, а саме, шоколадні цукерки, різнокольоровий мармелад та льодяники. Батькові Меггі привезла нові шкіряні черевики й чимало шкарпеток, а для матері — дорогу урочисту спідницю та хустину, розшиту барвистими квітами. Звісно, рідні зраділи тим подарункам, утім дорікали дівчині, що не варто було так витрачатися, а коли Меггі ще й запропонувала гроші, то батько навідріз відмовився їх брати.

В будинку було чотири кімнати, а дівчата розташувалися в окремій, що належала Меггі. Подругам довелося спати разом на розкладеному дивані. Перед їхнім приїздом Розалін навіть помила тут підлогу й трохи поприбирала. Віконце з дерев’яними рамами прикрашали строкаті фіранки, на підвіконні красувався кущ герані, де й охоче розташувався втомлений Сільвер. Так і заснув у вазоні, склавши сріблясті крильця.

Оскільки Джек перед приїздом дівчат розтопив лазню, вони гарно попарилися й помилися, а після ледь допленталися до будинку та втомлено рухнули на розстелений диван.

— Меггі... Ну я й нажерлася на ніч... — мляво пробурмотіла Сюзанна, картаючи себе за зайві калорії. — В тебе класні батьки... Мама така добра, гостинна, а батько... Також сподобався, хоча, як на мене, трохи строгий... Мені навіть палити перехтілося... Ще як побачить, то запхає ту цигарку мені в...

— До речі, завтра ввечері підемо до нашого клубу, — зронила Меггі, поволі провалюючись у глибокий сон.