Розділ 9.1

— Саймоне! Я чекаю на пояснення! — закипаючи від люті, Ніл Віндсар горлав, мов скажений. Він застиг посеред кабінету грізним монументом та свердлив синочка нищівним поглядом. — Мені відомо, що це ти постарався! — різко простягнув власний смарт, демонструючи феєричне відео з Ланді. — Цей вихор... Твоя робота?! Знайомий прояв магії... Моїм людям вже відомо, що ти навідувався до студентського гуртожитку! Авжеж, мої люди з’ясували, що ти бігаєш до юної дівиці Меггі Грін!

— Навіть не сумнівався, що ви будете за мною стежити, — затягуючись сигарою, Саймон скептично вигнув брову. — Що, завше хочеться тримати єдиного сина на короткому повідку? — за показовим скепсисом відчувалася крига. — Хай куди я зникаю, це моя справа! До того ж, я готуюся до клятих виборів, які неодмінно виграю! Чи не ви мене вчили, що Віндсари ніколи не програють?

— Саймоне! Ти мій єдиний син, єдиний спадкоємець роду та моїх статків! Ти хоч усвідомлюєш, яку я покладаю на тебе надію?! — узявши графин з бренді, Ніл налив собі напій у склянку й за мить спорожнив її одним ковтком. — Твоя поведінка не вкладається в жодні норми! Я ж попереджав... Якщо бігаєш по дівчатах, роби це тихо, без галасу, без наслідків! Гаразд... Якщо хочеш розважатися з тією студенткою, то нехай... Розумію, це ненадовго... Зрештою раджу подарувати їй якусь дорогу цяцьку чи дати гроші та припинити ці стосунки! Подумай про наслідки... Що буде, коли твоя наречена Аманда дізнається про ту дівку?! Саймоне... Якщо не хочеш по-доброму, то і я можу втрутитися...

— Як завжди, сиплете погрозами, — повільно підвівшись з канапи, білявий маг блимнув очима на батька з відвертим викликом. — Вже якось звик до ваших погроз... І що далі? Будете залякувати ту дівчину, чи пропонувати їй гроші? — раптом лиховісно примружився. — Лише спробуйте... Тоді не бачити вам дорогоцінного сина на посаді мера! Гадаєте, я тримаюся за ваші статки, за те багатство?! Знаєте, недавно я де-що зрозумів... Насправді в житті є більш важливі речі, ніж ота клоунада з фальшивими цінностями вищого світу...

— Що ти надумав? — Ніл напружився, мов тятива, йому геть не сподобалися такі заяви сина. — Хочеш зруйнувати мої плани? Не раджу... — промовляючи напрочуд тихо, лиховісно похитав головою. — Обіцяю... Тобі не сподобаються наслідки...

— І знову погрози... — Саймон театрально закотив очі, утім мимоволі стиснув кулаки. — І це замість того, щоб порозумітися з єдиним сином...

— Чого ти хочеш? — відчувши, що залякування не діють, Ніл вирішив змінити тон. — На що ти сподіваєшся?

— Спершу хочу бодай трохи відпочити. Надворі літо, а я досі навіть в річці не скупався, — таке враження, наче блондин відверто глузував з рідного батька. — Хочу поїхати за місто на кілька тижнів, ви ж не заперечуєте? Свіже повітря, природа... Можливо, після і в голові в мене трохи проясниться...

— Гаразд... — неохоче процідив чоловік, наче змусили підписати невигідний контракт. Розумів, що наразі варто уступити твердолобому синочку, аби той не обізлився та не втнув якусь дурницю. — Лише на кілька тижнів... Ти ж розумієш, що наприкінці літа в нас урочиста зустріч з Блейрінами? Вони заздалегідь запросили нас на бенкет до свого маєтку...

— Ви гадаєте, що ті Блейріни справді нам вигідні? Розумію, крупні контракти, однак... Хто насправді матиме з того більшу вигоду? Ми, чи вони? — Щось обмірковуючи, Саймон хитро примружився. — Тут ще варто розібратися...

— Ти про що? — Ніл наразі не міг вловити хід думок власного сина. Хай там як, Саймона завжди вважав розумним у багатьох питаннях. — Звісно, це вигідно нам! Твій шлюб з Амандою Блейрін, ці контракти! Я хочу придбати в них комплектуючі для наших установок за найнижчою ціною! Ці комплектуючі нам потрібні, мов повітря!

— Мов повітря... — глузливо протягнув Саймон у звичній манері. — Повітря, яке і з тими установками так і залишається брудним... Стільки витрат... Стільки мішури та зайвої мороки з численними відкатами та дурними схемами... Батьку, вам ніколи не спадало на думку, що найпростіші рішення часто лежать у нас просто під носом?

— Не говори загадками! — нетерпляче буркнув Ніл, протинаючи сина блакиттю очей. — Які саме рішення?

— Незабаром дізнаєтеся. Навіть впевнений, надана мною інформація вас не розчарує! — Саймон скривив губи у ледь помітній посмішці, за якою крилися холодні розрахунки. — Наразі опрацьовую цю інформацію, яку необхідно аргументувати. Ви ж завше казали, що заяви без аргументів нічого не варті, хіба не так?

— Хай що ти замислив, але за кілька тижнів чекаю на твоє повернення з відпочинку! — Ніл вже починав помітно нервувати. Саймон завжди був непередбачуваним. Він полюбляв нестандартні радикальні рішення, з якими консервативний батечко зазвичай не поспішав миритися.