Глава 9

Невдовзі в університеті настала гаряча пора літньої сесії, у закладі запанувала атмосфера хвилювання та напруги. На щастя, Меггі складала всі іспити успішно. Хоч як дивно, жодний викладач її не мучив. Можливо, ректор таки замовив за неї добре слово, хтозна? Зрештою залікова книжка гордо рясніла відмітками «відмінно». Як виявилося, сесія і для Сюзанни минала без особливих труднощів. Хоч інколи й здавалося, що в білявки в голові гуляє вітер, однак вона насправді була здібною студенткою.

Якось перед останнім іспитом Меггі випадково зіштовхнулася в коридорі з Кевіном Ланді, який і досі не оговтався після злощасних пригод. На обличчі ще виднілися синці, нижню губу спотворював невеликий шрам. До того ж, поряд з похмурим парубком не спостерігалося його дорогоцінних друзів, Рона і Тіма. Подейкували, вони так і не отримали від синочка ректора чотириста ліртів за програне парі. Отож, авторитет Кевіна помітно похитнувся не лише через це, а також після феєричного польоту над містом. В соцмережах ще довго обговорювали це незабутнє видовище, а саме, побитого Ланді в самих боксерках, якого носило над столицею у потужному вихорі, створеного невідомим магом повітря.

Помітивши Кевіна, Меггі мимохіть злісно стиснула кулаки. Враз виринули гидкі спогади про його вчинки та про випадок у гуртожитку... Хоч дівчині й кортіло обізвати Ланді збоченцем на весь універ, однак вона ледь стрималася від лайливих слів, натомість зиркнула на негідника з викликом та відвертою ненавистю. Як на непотріб, на невдаху. Ладна була довіку його не бачити, навіть відійшла убік до стіни, однак Ланді наблизився майже впритул.

— Що ж, Грін... Я зрозумів, чому ти мене продинамила... — стиха процідив їй в обличчя. — Ще й брехала, що невинна, а насправді стала підстилкою Віндсара...

— Що ти мелеш?! — Меггі аж смикнулася через таке звинувачення. — Як бачу, добре головою гепнувся! До чого тут Віндсар?!

— Лише не кажи, що ти з ним не спиш... — Ланді сичав, мов змій. — Мабуть, в клубі він з’явився невипадково... Що, стала його утриманкою? Гарно платить за те, що дозволяєш мацати свої «булки»? Лише не заперечуй, Меггі... Кого хочеш надурити? Мені відомо, що наш кандидат у мери бігає до твого гуртожитку... — люто зблиснув очиськами. — Я його бачив... Ще й був без одягу... Лазив по вашій кімнаті у чому мати народила...

— Кевіне! Ти однозначно гепнувся об щось головою! Як бачу, сильно гепнувся! — випалила Меггі у гніві, утім мимохіть запанікувала, невже тоді й справді захистив Віндсар? Якщо це правда, то він звідкіля з’явився? На жаль, Грін нічого не могла пригадати, оскільки надихалася триклятого пилу та знепритомніла. — І надалі... Не трапляйся мені на очі! Тримайся від мене якнайдалі! — різко відштовхнувши нахабного парубка, шуснула в аудиторію, де очікували екзаменатори. Хоч і намагалася зосередитися на останньому іспиті, утім дивне звинувачення Ланді сколихнуло певні підозри. Хай там що, не завадить про всяк випадок встановити в кімнаті приховану камеру.  

Зрештою Меггі успішно склала останній іспит із основ лікувальної магії та потім одразу поспішила до гуртожитку, аби зібратися в дорогу. Побіжно вирішила пройтися по крамницях, купити рідним подарунки, а також клітку для Сільвера й камеру. За кілька годин після насиченого походу по крамницях дівчина дісталася кімнатки, куди притягла чимало пакунків.

— Мег! Ти вирішила скупити пів міста? — вирячившись на подругу, Сюзанна ледь не випустила з рота цигарку. — Що ти там накупила?!

— Подарунки для батьків та братів, також клітку для Сільвера і переноску для Сніжка, — опустивши на підлогу важкі пакунки, Меггі з одного вийняла невеличку камеру. — Про всяк випадок встановимо це в кімнаті, зафіксую десь на світильнику... — задумливо зиркнула на стелю. — Як на мене, останнім часом відбувається дійсно щось дивне... До речі, сьогодні «пощастило» зустріти Ланді в універі. Знаєш, що сказав той ненормальний? Сказав, що я сплю з Віндсаром! Уявляєш?! Він сказав, що бачив в нашій кімнаті оголеного блондина!

— Що?! — обличчя білявки аж витягнулося й за мить дівчина зайшлася їдучим реготом. — Оголеного?! Без білизни?! Я аж уявила... Авжеж, Ланді однозначно десь добряче стукнувся головою!

— Сюзі, а якщо це правда? Тобто... Правда, що Віндсар дійсно тут був та врятував мене? — Меггі чомусь було не до сміху. — Стільки співпадінь... До того ж, Віндсар сильний маг повітря, він і міг створити той вихор...

— Хтозна? — припинивши реготати, Сюзанна нервово знизала плечима. — Подруго... Якщо це дійсно так, то Віндсар... Невже той блондин стежить за тобою?

— Маячня! — Грін заперечливо труснула головою. — Навіщо йому стежити за мною, з якого дива? Хіба його могла зацікавити якась ветеринарка з села?

— Чому би й ні? — Сюзанна задумливо звузила очі. — Доволі красива ветеринарка з села... Знаєш, від тих розбещених багатіїв всього можна сподіватися!

— Саме так, Сюзі! — злісно хмикаючи, Меггі зціпила зуби. — А якщо той Віндсар вирішив розважитися та затіяв якусь власну гру? — із неприємною думкою перевела гнівний погляд на Сніжка, який цієї миті лежав на її ліжку. Чомусь котяра здавався напруженим, ще й так люто блимнув очиськами, наче десь в кімнаті зачаївся небезпечний ворог. — Не хочеться вірити, що Віндсар здатний на таке... Ніколи б таке не пробачила! Звісно, я йому вдячна за порятунок, за захист, але... Попри все, ненавиджу брехню! До того ж, навіщо йому за мною стежити?

— Подруго, я й гадки не маю... — наблизившись до шафи, Сюзанна почала витягати звідти свої речі та кидати на ліжко. — Наразі будемо збиратися в дорогу... Кажеш, в твоєму селі не так спекотно, як в місті? Візьму кілька штанів, також і купальник... І засіб від комарів! До речі, що купити твоїм братикам? Не приїду ж до вас з пустими руками...  

— Не переймайся! Я вже накупила їм гостинців! — узявши куплену камеру, Меггі вилізла на табурет та закріпила її на плафоні світильника. — Наче увімкнула... — бурмотіла собі під ніс. — Ото й дізнаємося, чи з’являється тут Віндсар... Якщо той блондин дійсно за мною стежить, то пасма йому повисмикую! І байдуже, що він кандидат у мери! Терпіти не можу, коли хтось порушує мої особисті кордони! — стрибнувши на підлогу, враз зустрілася з сапфіровим поглядом Сніжка. Чомусь ті очиська немов пронизували до кісток. Ледь помітно смикаючи хвостом, котяра задер голову та зиркнув на встановлену камеру з таким виглядом, наче Меггі дарма старається.