Розділ 5.2

Зрештою охоронці таки вирішили підійти, однак не встигли наблизитися, як хтось зненацька вихором підскочив до Ланді й за мить в клубі розпочалася запекла чоловіча бійка. Невідомий захисник спершу віджбурнув Кевіна від Меггі, мов жалюгідне щеня, а після не став скупитися на удари. Молотив по перекошеній парубочій пиці, немов скажений. До того ж, чомусь охоронці не поспішали втручатися, натомість розгублено застигли за спиною озвірілого захисника офіціантки.

— Та це ж... — підводячись з колін, Меггі зі страхом та відвертим подивом вирячилася на войовничого блондина, який ладний був перетворити Ланді на котлету. — Та невже... Саймон Віндсар? — одразу впізнала молодого кандидата у мери столиці. Як виявилося, у гніві він страшний... Видавши переможний злісний рик, зрештою віджбурнув від себе Ланді з «розмальованою» фізіономією, немов непотріб.

На кілька секунд Меггі мимоволі застигла, наче статуя, та відверто роздивлялася несподіваного захисника. Одягнений просто: у сині джинси та строгу білу сорочку. Хоч Віндсар і не здавався кремезним, однак був статним і доволі високим. Схоже, ще й сильним. Над розчервонілим у гніві обличчям нависали білосніжні прямі пасма, з-поміж яких люто виблискували блакитні очиська, а Грін мимоволі порівняла їх з котячими, чомусь враз пригадався Сніжок...

— Я вимагаю, щоб цей непотріб негайно викинули надвір! — зревів Віндсар до дебелих охоронців, вказуючи на тремтячого Кевіна, який мав жалюгідний вигляд. Ледь підводячись на ноги, він розпачливо затуляв долонями розбиту фізіономію, ще й жалісно скавучав, немов побитий собака, і куди ж подівся той недавній героїзм? — Чому не захищаєте ваших працівниць?! Хіба це не ваш обов’язок?!

Винувато відводячи погляди, двоє охоронців мовчки схопили Кевіна та потягли до виходу з клубу, також звідкілясь примчала захекана адміністраторка Саллі. Схоже, їй вже розповіли про прикрий інцидент. Боязко підвівшись з-за столу, отетерілі Рон і Тім одразу розрахувалися за замовлення та поспішили слідом за постраждалим другом, заразом і Вікс вилетіла з закладу, мов корок. Вочевидь ніхто не бажав сперечатися з розлюченим Віндсаром, адже це небезпечно для здоров’я.

— Пробачте за цю прикрість... — боязко белькотіла Саллі. Таке враження, наче ладна плазувати біля ніг білявого мага. Авжеж, у столиці він знана постать...

— Розумію, що ви керуєтеся правилом: «Клієнт завжди правий», але це у жодному разі не дає права нахабним клієнтам кривдити ваш персонал! — грізно блимнувши очима на налякану адміністраторку, Саймон впевнено наблизився до заціпенілої Меггі. Як дівчині здалося, з грацією хижого котяри, чому ж вкотре порівняла цього білявого красеня зі Сніжком?

— Дякую... Дякую, що захистили, — знічено пробурмотіла Грін та мимохіть зазирнула у блакитні вири, що затягували у якусь шалену невідомість.

— Ти студентка? Бачу, ще юна... Мабуть, немісцева... — хрипкий баритон блондина мимоволі огортав Меггі дивними теплими хвилями. — Як на мене, наче схожа на порядну дівчину... — простягнувши правицю, вказівним пальцем торкнувся її підборіддя. — Та гарна, як маків цвіт...

— Саме так, я студентка... Навчаюся в Університеті Магічної Медицини на ветеринарку, я... Меггі Грін! — вона одразу представилася й після у бентезі відвела погляд, оскільки та блакить чоловічих очей нестерпно пронизувала душу. — Оскільки я дійсно немісцева, то вирішила трохи підзаробити...

— Робота офіціантки у нічному клубі — не найкраща робота для такої дівчини, — хмикнувши, блондин дістав зі шкіряної борсетки товсте портмоне, вийняв звідти кілька купюр та рішуче запхав їх у бокову кишеню дівочої форми.

— Ви що... Не треба! — смикнувшись, Меггі одразу вийняла ті купюри з наміром повернути Саймону, але той лише іронічно посміхнувся та зробив крок назад.

— Нехай це буде своєрідна моральна компенсація, — схиливши голову набік, чоловік грайливо підморгнув. — І надалі... Раджу зосередитися на навчанні, а не гаяти час на принизливий підробіток, — не дочекавшись відповіді спантеличеної Грін, він щось наказово пробурмотів до охоронців та одразу швидко покрокував до виходу з клубу. Наче з’явився нізвідки та зник у нікуди. Мов рожевий дівочий сон, у якому з’являються герої-рятівники...

Хай там що, Меггі допрацювала цю зміну. Помітила, що під час роботи охоронці очей з неї не зводили, наче оберігали. Вочевидь їм звелів блондин. Зрештою дівчина отримала за зміну аж двадцять багатостраждальних ліртів, а надалі вирішила, що більше не працюватиме офіціанткою, досить з неї! Чи то прислухалася до голосу власної гідності, чи до поради Віндсара, хтозна? До того ж, ще довго оговтувалася від його щедрого подарунку... Як виявилося, Саймон залишив Меггі аж двісті ліртів! Годі й казати, чимало...

До гуртожитку дівчина повернулася вранці, коли комендантка вже відчинила вхідні двері. Діставшись кімнатки, одразу попленталася в душ. Після безсонної насиченої ночі не завадить і поспати. На щастя, сьогодні вихідний. По дорозі до гуртожитку купила в продуктовій крамниці кілька палиць смачної дорогої сирокопченої ковбаси. Вирішила порадувати не лише Сюзі, яка обіцяла повернутися ввечері, а й котяру. Згорнувшись на ліжку величезним пухнастим клубком, Сніжок собі мирно спав, а з появою хазяйки навіть не ворухнувся. 

— Так міцно спить... І що ж вночі робив? — поглянувши на сплячого кота, Меггі наблизилася до підвіконня, де радісним щебетанням зустрів вельми бадьорий ейрвельс, якого дівчина назвала Сільвером. Оглянувши його ушкоджене крило, Грін відмітила, що птах вже спроможний літати, однак чомусь не квапився залишати кімнату, хоч і вікно завжди було прочинене.

Зрештою Меггі завалилася на ліжко та одразу заснула. Уві сні знову бачила блондина. Обдаровуючи спокусливою посмішкою, Саймон нахабно гладив долонями її ніженьки, а коли збирався ковзнути під сорочку, Грін одразу прокинулася й різко підвелася на ліжку. Мимохіть видаючи солодкий стогін, торкнулася розпашілих щічок, що ж то за сни її переслідують? У ногах величаво розвалився Сніжок та водночас пронизував немигаючим поглядом. Блакитним, мов ясне небо. Ті очиська... Чому ж вкотре нагадують погляд Віндсара?