Розділ 5.1

— Принесла ж їх темна магія... — Грін злісно процідила крізь зуби. Хай там що, доведеться обслуговувати тих мажорів. Стиснувши губи, дівчина неохоче покрокувала до ненависного п’ятого столика.     

— Вітаю у закладі «Зоряний Птах»... — Меггі поклала меню на стільницю та намагалася не дивитися на Кевіна, як і на його друзів. Звісно, ті одразу впізнали Грін. Спершу вирячилися на неї у невимовному подиві, але за мить їхні губи скривилися у зухвалих посмішках.

— Які люди! — випалила Мішель з їдучим сарказмом та зміряла Грін зверхнім поглядом. — Кого я бачу! Наша ветеринарка влаштувалася тут офіціанткою? Що ж, будеш нас обслуговувати, — узявши меню, тицьнула пальцем у найдорожчий коктейль. — Принеси мені «Магічні Вогні»! Але скажи там, на барі, аби додали менше льоду та більше апельсинового сиропу! — промовляла таким тоном, наче до служниці.

— Меггі? Не сподівався тебе тут побачити... — Кевін відверто зловтішався. Оскільки дівчина його продинамила, то вирішив, що не завадить принизити її у відповідь. — А якби була чемною, то сиділа би з нами за цим столом, не ходила би тут у формі офіціантки...

— Ви будете щось замовляти? — хоч Меггі і продовжувала натягнуто посміхатися, але мимохіть стиснула кулаки. Розуміла, що не обійдеться без принижень, а всередині закипала вогняна лють. Свята магія, як же її стримати? Насправді враз пригадалися усі лайливі слова та охопило несамовитим бажанням стукнути чимось Ланді по голові, а заразом і руду вискочку, яка зневажливо кривила губи.

— Що ж, принеси для нас із Роном і Тімом графин бренді, також м’ясну нарізку! — Кевін вп’явся в дівчину зухвалим поглядом, наче перед ним була дрібна комаха. — І хутчій! Не люблю довго чекати! Бо інакше залишишся без чайових!

Ледь опановуючи спалах люті, Меггі зціпила зуби та квапливо покрокувала до барної стійки. Цієї миті почувалася приниженою, ніби щойно облили брудом, однак вперто намагалася не виказувати емоцій. Головне — допрацювати зміну без жодних негараздів.

В приміщенні гучно залунала сучасна танцювальна музика, за пультом возився молодий діджей, який також увімкнув страбоскопи. Узявши тацю з замовленням, Меггі мимоволі мружилася від спалахів світла тих страбоскопів, ще й би охоче затулила вуха. Насправді ненавиділа танцювальну гучну музику, вважаючи її «дешевою попсою», оскільки полюбляла мелодійний рок та класику. Авжеж, проста дівчина з села слухала рок!

Зрештою Меггі підійшла з замовленням до п’ятого столика та опустила важку тацю перед усміхненими мажорами. Так і кортіло крикнути: «Бодай би ви вдавилися!», утім дівчина змовчала. Вже й збиралася якнайшвидше піти геть, але...

— Що це за гидота?! — пригубивши коктейль, Мішель одразу скривила яскраво нафарбовані губи у показовій гидливості, немов принесли отруту. — Я ж казала! Більше сиропу! Це ж пити неможливо! — різким рухом віджбурнула принесену склянку, яка полетіла на підлогу. — А це прибереш! — зневажливо вказала на розлитий напій та уламки скла, а Меггі на мить заціпеніла від такого відвертого нахабства та приниження. — Чого стоїш, мов статуя?! Сказала ж тобі, прибери негайно це лайно! І принеси мені нормальний коктейль! Що, оглухла?! Я до тебе звертаюся!

— Зроби так, як сказала Мішель! — Кевін втупився вимогливим поглядом в отетерілу дівчину. — Чого чекаєш? Поприбирай біля нашого столика, а я залишу гарні чайові...

— Та пішов ти... — зрештою Меггі не стрималася, її показова ввічливість враз випарувалася, змінюючись відвертою люттю. — Нехай твоя руда шавка самотужки злизує цей коктейль з підлоги, а свої чайові можеш запхати собі в...

— Що ти сказала?! — Ланді різко скочив на ноги, обличчя перекосилося від злоби та лиховісно зблиснули зіщулені очі.

— Це ти мене шавкою обізвала?! — Мішель також схопилася з-за столу, наче облили окропом. — Ти... — протнула Грін нищівним поглядом. — Я вимагаю, щоб ти попросила вибачення!

— Вибачення?! За що?! Радше мене розірве від магії, ніж стану перед тобою вибачатися! — випалила Меггі, закипаючи у праведному гніві. Як на зло, саме цієї миті в приміщенні не спостерігалося адміністраторки, а охоронці, які стояли біля входу, наразі не поспішали втручатися у конфлікт.

— Меггі... А я вважав, що ти чемна дівчинка... — загрозливо засичав Кевін. Синочок ректора завше вважав, що йому все дозволено. Не зволікаючи, він кинувся до Грін та різко схопив за заплетену косу. — Ти мене почула?! Негайно прибери! — грубо шарпнув за косу, змушуючи Меггі опуститися на коліна. Вочевидь цієї миті геть не думав про кляте парі, оскільки перед Мішель Вікс хотів удавати героя. — Не будь дурепою, Меггі... — схилився над дівчиною та прохрипів біля її скроні, не випускаючи волосся. — Просто прибери, попроси вибачення в Мішель та принеси їй нормальний коктейль...

— Згори у пеклі разом зі своїми друзями... — засичала Меггі, скривившись від болю. Хоч як прикро, але Кевін таки силоміць змусив дівчину опуститися на коліна біля калюжі розлитого триклятого коктейлю, стискаючи пальцями її волосся.

Що ж буде далі? Невже Меггі ніхто не захистить? Чекаю на ваші коментарі!