Глава 5

— Вітаю, Меггі! Цей букет для тебе! — Кевін простягав дівчині троянди з таким виглядом, наче дарував пів королівства. Безперечно, парубок був впевнений, що розкішний букет одразу розтопить серце ветеринарки і вона помчить за Ланді на край світу, однак...

— Краще подаруй ці квіточки Шеллі... Впевнена, вона зрадіє! — холодно відрубала Меггі й показово задерла підборіддя, а Сюзанна, яка застигла поряд, злісно скривила губи. Відчувала образу за подругу через те нице парі.

— Тьфу, Меггі! Невже ревнуєш до Мішель?! Як же я раніше не здогадався? — Ланді одразу подумав, що Грін казиться від ревнощів, навіть полегшено видихнув, на губах заграла ще ширша зухвала посмішка. — Хоч Шеллі крутиться біля мене, але ми лише друзі! Присягаюся, між нами нічого не було! — брехав, як дихав. Насправді Вікс неодноразово відвідувала разом з ним нічні клуби, а після випитого вина охоче ділила з ним ліжко десь у дорогому готелі.

— Знаєш, Кевіне, мені начхати! — переглянувшись з подругою, Грін помітно грала жовнами. — Чи спав ти з Шеллі, чи з іншою дівчиною, байдуже! Краще йди зі своїм букетом до...

— Меггі, що з тобою?! — опустивши букет, Ланді лівицею рвучко схопив дівчину за рукав форми. — Хай там хто щось наговорив тобі про мене, це все брехня! Меггі, не будь дурепою! Тобі ж заздрять через те, що я... Звернув на тебе увагу! Вигадують всілякі нісенітниці, щоб ти на мене обізлилася, а ти віриш...

— Звернув увагу на ветеринарку, від якої смердить тваринами?! Яка велика честь! — даючи волю гніву, Меггі враз пригадала підслухану розмову, коли її обізвали брудною ветеринаркою. — Забирайся до темної магії разом зі своїми трояндами! Насправді мені все відомо про те кляте парі! Я випадково підслухала вашу розмову в клубі! — зрештою з люттю випалила гірку правду парубку в обличчя, за мить його зухвала фізіономія помітно зблідла та перекосилася, невже Грін знає про парі?

— Меггі... Ти не так все зрозуміла... Насправді... Ми жартували! — нервово пробелькотів Ланді, хоча й гадки не мав, як вийти сухим з води. Побіжно обернувшись до друзів, протнув їх нищівним поглядом, наче ті винні в усіх негараздах. Звісно, одразу помітив переможні посмішки Рона й Тіма та їхні хитрі очиська, в яких так і читалося: «Кевін, ти облажався! Виграш наш!»

— Дурні у вас жарти, Кевіне, та підлі, як і ви! — Сюзанна вставила і свої п’ять копійок. — Ходімо, Меггі! Не варто витрачати час на цих... — злісно махнула рукою на парубків, ледь стримуючись від лайливих слів.

— Між нами все скінчено, Ланді! — Грін пропалювала синочка ректора зневажливим поглядом. — Доведеться тобі десь шукати чотириста ліртів, аби не вдарити обличчям у багно перед друзями! — саркастично кивнула на Рона і Тіма. В їхніх очах не було й тіні сорому чи провини, лише переможний лукавий блиск. Авжеж, ті мажорчики не переймалися репутацією простої дівчини, для них це парі було лише черговою розвагою. Ба більше, ще й отримають виграш. — Сподіваюся, не збіднієш! Віднині тримайся від мене якнайдалі! — Меггі гнівно кинула Кевіну в обличчя та одразу квапливо покрокувала до входу у заклад разом з не менш насупленою подругою, а отетерілі парубки так і залишилися позаду.

— Ти ще пошкодуєш... — процідив Кевін, пропалюючи лютим поглядом дівочу спину. — Меггі Грін... Ти нікуди не дінешся від мене...

— І де ж візьмеш чотириста ліртів? Попросиш в батьків? — Тім глузливо пирхнув. — Грошенят чимало, друже...

— Я ще не програв! — буркнув Ланді, злісно зминаючи пальцями нещасний букет. Самозакоханий парубок не звик так просто здаватися й програвати, а відмова Грін лише дужче розпалила бажання затягти її у ліжко. Своєрідна гра без правил і моралі. Авжеж, чванливому красеню жодна дівчина досі не відмовляла, а якась ветеринарка посміла!

— Кевіне, на що ти сподіваєшся? Ба більше, після того, як Грін відомо про парі! — Рон переможно гигикнув. — Після цього вже не зумієш затягти її у ліжко! Вона й близько тебе не підпустить до себе!

— Це ми ще побачимо... — Кевін напружено стиснув губи, вигадуючи чергову підлість.

+++

Коли настав довгоочікуваний вихідний, Сюзанна ще зрання попрощалася з подругою та поїхала до батьків на таксі. Зрештою Меггі залишилася у кімнаті разом з котом і ейрвельсом, який завзято дзьобав зелене листя герані. Махаючи крильцями, намагався злетіти, однак наразі був слабкий, хоча поранене крило вже загоювалося.

— Ще встигнеш, пташечко... Краще відпочивай, — сутужно зітхаючи, Меггі поставила біля вазона чашку з водою, також насипала корм і Сніжку, який вкотре відмовився від цієї їжі. Ще й невдоволено нявкнув, відвертаючи морду.

— Гаразд, дам тобі ковбаски, — простягнула котярі великий шматок ковбаси, а Сніжок одразу радісно зблиснув очима та накинувся на ту їжу, немов голодне чудовисько. За хвилину від ковбаски й сліду не залишилося, а Меггі помітила, що пухнастик вимогливо втупився в зачинений холодильник. Схоже, його геть не радував той замок, який встановила білявка.

— Гаразд... Бачу, ти не наївся, — узявши миску, дівчина поклала туди шматок омлету, який приготувала для себе. — Снідай! Наразі Сюзі немає, не буде сваритися, що ти багато жереш...

По обіді Меггі залишила гуртожиток та попрямувала вулицями столиці до клубу «Зоряний Птах», де знайшла роботу офіціантки. Біля входу її зустріла худорлява адміністраторка, з якою дівчина заздалегідь домовилася по смарту про зустріч.

— Я Саллі Борн, — одразу представившись, адміністраторка зміряла Грін вивчаючим поглядом з часткою зверхності. — Ходімо зі мною у службове приміщення. Переодягнешся у форму закладу, також ознайомлю тебе з нашими правилами і обов’язками. Твоя зміна починається о восьмій вечора, працюватимеш до п’ятої ранку. Після зміни отримаєш двадцять ліртів. Звісно, будуть і чайові від наших клієнтів... Пам’ятай, додатковий заробіток залежить від тебе. Клієнтам завжди треба посміхатися... 

На щастя, Меггі швидко розібралася у своїх обов’язках, лише гнітило те, що по закладу треба завше ходити з посмішкою навіть попри кепський настрій. Хоч Грін і не звикла до фальші, однак сподівалася, що до ранку протримається. Авжеж, неабияк потрібні гроші.