Глава 4

Як виявилося, у згортку була не лише звідкілясь принесена купюра номіналом двадцять ліртів, а ще й маленька пташка, вкрита сріблястим пір’ям. На щастя, жива. Хоч як дивно, кіт нею не поласував, натомість навіть приніс до гуртожитку.

— Меггі, це що... Пташка? — сірі очі Сюзанни також округлилися у невимовному подиві. — Невже котяра її не зжер? Дивно... Ще й пташка якась дивна... Там що, купюра? — невідомо, що саме здивувало дівчину більше — принесені гроші, чи загадкова пташка, яка була схожою на горобця, однак мала сріблясте пір’ячко та крихітний жовтуватий дзьобик.

— Сюзі, ця пташка... Це ж ейрвельс... Рідкісна пташка... Зазвичай ейрвельси живуть у дикій природі, саме там, де дерева, рослинність... Вони надзвичайно корисні, оскільки за допомогою магії очищують повітря, ейрвельси занесені у Червону Магічну Книгу! В нашому селищі водяться ці птахи, навіть неподалік від будинку звили гніздечко, а ми завжди їх підгодовуємо... Цікаво, звідкіля цей ейрвельс узявся в столиці? Мабуть, випадково відбився від зграї... — геть не зважаючи на купюру, Меггі натомість обережно узяла пташку в долоні та почала пильно роздивлятися. — Як бачу, в неї крило поранене... Що ж, спробую вилікувати.

— Меггі! Ти вирішила перетворити нашу кімнату на зоопарк? — Сюзанна була впевнена, що добросердна подруга забажає ще прихистити пташку, не досить їй того білого чудовиська! — Утім... Від котяри бодай якась користь... — схилившись, підняла з підлоги купюру. — Диви-но, двадцять ліртів! Невже нахаба десь вкрав ці гроші? Що ж, я не здивована! — дівоче личко мимохіть просяяло задоволеною посмішкою. — Хай це буде компенсація за продукти, які котяра вранці зжер! Зрештою заслужив на шмат ковбаси!

— Сюзі, я принесла йому котячий корм. Насип у миску, — Меггі обережно поклала пташку на стіл та узялася обробляти поранене крило лікувальним розчином. — На щастя, крило лише забите, а не зламане, за кілька днів ейрвельс зуміє літати, а наразі йому потрібна хоч якась рослинність... Вони не можуть без рослин! — узявши піпетку, крапнула у пташиний дзьобик трохи водички з лікувальним зіллям.

— Рослинність? Лише не кажи, що перетвориш нашу кімнату на джунглі! — насипавши у миску котячий корм, Сюзанна поклала посуд на підвіконня та підсунула до кота, який досі пильно спостерігав за дівчатами. — Ось, біла мордо! Їж! Заслужив! — діловито поглянула на мейн-куна, однак він відвернувся з таким виглядом, наче у миску поклали якийсь бруд чи непотріб. — Що?! Невже не голодний?! Мабуть, десь вже нажерся! — невдоволено хмикнувши, дівчина помітила, як Сніжок вимогливо втупився у мікрохвильову піч, де лежала апетитна піца. Ще й наказово нявкнув, немов хотів сказати: «Самі жеріть той корм, а я хочу піцу!»

— Я зараз прийду! — не зважаючи на подругу й кота, які застигли у мовчазній дуелі поглядів, Меггі вихором вискочила з кімнати та за кілька хвилин повернулася з великим вазоном. — Попросила в нашої комендантки герань, — опустивши на підвіконня важкий горщик, полегшено видихнула. — Ось... Зелень для ейрвельса... Краще вже так, ніж нічого, — узявши зі столу знесилену пташку, перенесла до підвіконня та поклала на землю у горщик біля стебла рослини.

— Слухай, нас не виженуть з гуртожитку через цей зоопарк? — саме цієї миті Сюзанна сиділа на ліжку та з апетитом поглинала шматок піци, запиваючи сидром, а Сніжок, як виявилося, таки випросив трохи й для себе. Умостившись на підвіконні, також жував піцу з ковбасою і сиром. — Меггі, благаю! Візьми піцу, бо та морда все злопає! До речі, чи не бачила сьогодні Ланді? — запитливо зиркнула на подругу. — Чомусь впевнена, що після того клятого парі син ректора не даватиме тобі проходу!

— Таки присунувся перед першою парою, — злісно стиснувши губи, Меггі стягнула з картонної коробки великий шматок піци та втомлено опустилася на ліжко біля Сюзанни. — Я ледь стрималася, аби не стукнути його чимось важким... Зрештою не сказала, що підслухала розмову про парі. Знаєш, що смішно насправді? Руда гадюка Шеллі перестріла мене в універі та погрожувала, наказуючи відчепитися від Ланді! Ще й здивувалася, коли помітила мою байдужість до того індика!

— Шеллі Вікс? — Сюзанна задумливо примружила очі. — Меггі, будь з нею обережна... Чула від старшокурсниць, що Вікс ще та гадюка! Кажуть, підступна... Якось не злюбила свою одногрупницю та підсипала їй у каву заборонене зілля, а бідолашну дівчину обкидало бридкими бородавками! І найгірше те, що досі не довели вину Вікс! Вочевидь впливовий батечко зам’яв цей конфлікт в універі... Авжеж, він носить великі хабарі, щоб в донечки були гарні оцінки... Як і Ланді, вона навчається на найбільш престижному факультеті хірургічної магії, батьки таки впихнули! Аж цікаво, який з неї буде хірург... Навіть під страхом смерті не пішла би лікуватися до такої «спеціалістки»...

— Сюзі, в цьому світі чомусь усе шкереберть... — запиваючи піцу сидром, Меггі скрушно зітхнула та поглянула на ейрвельса, який задрімав у вазоні. — До прикладу, наша столиця Скайбург... Тут таке брудне повітря, дихати неможливо! Чому би просто не насадити в місті більше дерев, кущів? Також можна заселити Скайбург ейрвельсами, які би чистили повітря! Уяви, без жодних витрат, природним способом! Наша столиця нагадує бетонні джунглі, біля захмарників усе заливають бетоном! Навіть нещасна клумба — велика рідкість... Усі рвуться до цього міста, мов скажені, а я... Навпаки. Лише чекаю, коли отримаю диплом та повернуся до рідного селища! Не люблю це місто, хоча би й зуміла знайти тут гарну роботу...

— А я люблю Скайбург, однак... Зелень тут і дійсно не завадить, хоч трохи дерев, — Сюзанна запалила цигарку та увімкнула транслятор, з якого долинули політичні новини. — Диви-но, якраз показують того Ніла Віндсара з парламенту, батька білявого кандидата у мери... Щось розповідає про нові законопроєкти, ще й з такою серйозною фізіономією!

— Авжеж, Ніл Віндсар не остання людина в Ейрванії... — прикипівши уважним поглядом до екрана транслятора, Меггі задумливо роздивлялася суворе чоловіче обличчя з прямими рисами, широкими вилицями та акуратною світлою бородою. Цей чоловік контролював найбільші фабрики й заводи країни, також його призначили міністром фінансів. — Синочок Саймон схожий на нього, такі ж блакитні очі...