Глава 3

Попрощавшись з Сюзі, яка помчала у інше крило університету, Меггі квапливо наблизилася до дверей аудиторії, де вже юрмилися першокурсники в очікуванні нудної лекції з основ магічного лікування тварин. Не таким нудним був той предмет, як літній огрядний викладач, який завше монотонно бурмотів собі під ніс без найменшої спроби бодай якось зацікавити студентів.

Меггі вже збиралася увійти до аудиторії, але раптом хтось різко смикнув її за руку та безцеремонно стиснув зап’ясток. Стиснувши губи, дівчина перевела важкий погляд на синочка ректора, а за його спиною застигли друзяки, Рон і Тім. Ті самі парубки, які побилися з Ланді об заклад.

— Меггі! Чому ти вчора не прийшла?! Я ж чекав на тебе у клубі, ти ж пообіцяла прийти! — хоч Кевін і натягнуто посміхнувся, але в чорних очах спалахував гнів з часткою тривоги. Авжеж, лякала перспектива програти чотириста ліртів. — Навіть приніс для тебе подарунок, а ти... Не прийшла!

Зціпивши зуби, Грін на мить застигла, насправді ледь притлумлювала спалах люті. Вища магія, як же стриматися, як обійтися без лайки? Не хотілося влаштовувати виставу перед студентами, до того ж, гнівити сина ректора. Неабияк кортіло висказати все, але наразі дівчина вирішила стриматися. Ще встигне.

— Вчора голова розболілася, тому й не прийшла... — процідила крізь зуби, немов промовляла якесь страшне прокляття.

— А смарт тобі навіщо? Не могла подзвонити, попередити? — від крижаного тону дівчини Кевін помітно напружився, яка ж муха її раптом вкусила? Чому ж так набундючилася, якщо зазвичай тане у його присутності?

— Мені вчора дійсно було зле, я заснула в гуртожитку та проспала увесь вечір, — брехала Грін, титанічним зусиллям стримуючи праведний гнів. Ну й мерзотник! Ще й з’явився тут з претензіями!

— Сподіваюся, тобі вже краще? Меггі, пропоную зустрітися сьогодні ввечері, — Кевін величаво відкинув з чола смоляне пасмо та хитро примружився. — Підемо до ресторану, а потім... Ти ще ніколи не була у мене вдома! Хотів запросити, показати свою квартиру...

Звісно, син ректора не мешкав у гуртожитку, ба більше, на повноліття батьки купили йому окрему квартиру у центрі столиці. Схоже, Кевін вирішив після вечері в ресторані затягнути туди Меггі та зрештою спокусити, а палку ніченьку зняти на приховану камеру, аби надати друзякам цей відвертий доказ.

— Ні, не зможу. Сьогодні я зайнята, — холодно відрубала дівчина. Ледь стримуючи емоції та дике бажання зацідити Ланді у пику, вона насупилася, немов грозова хмара.

— Меггі, щось трапилося? Таке враження, що ти на мене за щось образилася... Крихітко, що не так? — тривога парубка лише дедалі посилювалася, як кажуть, запахло смаленим. Зазвичай ветеринарка охоче погоджувалася на чергове побачення та летіла туди, мов на крилах, однак не сьогодні. Що ж змінилося?

— В мене зараз кепський настрій, поговоримо пізніше, — Меггі буркнула перше, що спало на думку. Зрештою про кепський настрій не збрехала, оскільки з появою чорнявого мерзотника він дійсно погіршився. — До того ж, поспішаю на лекцію, — відсмикнувши руку, квапливо покрокувала у аудиторію, а застиглий Кевін пропікав її спину злісним поглядом.

— Що я бачу! Невже Грін тебе продинамила? — Рон знущально реготнув, переглянувшись з не менш задоволеним Тімом. — Що ж, Кевіне, плакали твої грошики... Готуй чотириста ліртів! — скривив фізіономію, удаючи смуток, ще й театрально шмигнув носом. — Свята магія, зараз розридаюся від такого щастя! Авжеж, двісті ліртів на дорозі не валяються! Тіме... Ото погуляємо! — плеснув по плечу усміхненого друга.

— Це ми ще побачимо... — засичав Кевін та надувся, мов індик. Здавалося, що лусне від люті, утім не збирався так просто здаватися. Хай там як, не звик програвати. — Маю ще тиждень, як домовлялися... Мабуть, сьогодні ветеринарка дійсно не в гуморі, почекаю до завтра, — нервово махнувши правицею, поспішив на першу пару, а слідом крокували вельми задоволені друзі, вже й побіжно обговорювали, як і де саме розтринькуватимуть виграш.

Після четвертої пари з практичної зоології Меггі прямувала коридорами закладу до центрального виходу, але раптом біля дверей шлях перегородила висока й струнка п’ятикурсниця Мішель Вікс. Як відомо, вона повсякчас крутилася біля Кевіна з надією привернути його увагу. Вікс походила з багатої сім’ї, її батько був власником мережі аптек у столиці.

— Шеллі? Що тобі треба?! — Меггі сердито блимнула очима на цю пихату особу з акуратним рудим каре та хижими рисами обличчя. Як відомо, від Вікс не варто сподіватися чогось доброго.

— Селючко, слухай мене уважно... — схрестивши руки на грудях, Мішель гордовито задерла підборіддя та водночас спопеляла насуплену Грін нищівним поглядом. — Раджу тобі по-доброму відчепитися від Кевіна, бо інакше пошкодуєш... — зіщулила зелені очі, мов гадюка. — Він мій, второпала? Якщо й розважатиметься з тобою, то це ненадовго... Кевін з багатої сім’ї, як і я, а ти нам не рівня, не з нашого кола, — жалила словами з відвертим бажанням принизити. — Брудна ветеринарка... — гидливо підібгала яскраво нафарбовані губи. Схоже, сподівалася побачити в очах Меггі сльози образи, вивести її на емоції.

Не вельми приємна зустріч...( Чекаю на ваші коментарі!