Вечірка

Я не люблю шумні вечірки, але нікуди було діватись. Мої колеги безтурботно веселяться на танцполі, в той час, як я ніяк не можу поділити навпіл свої думки. Не можу не думати про тих нещасних жінок і свій обов'язок, тому не можу припинити перевіряти робочу пошту з мобільного телефону. Не розумію, чому немає жодних новин від технічного відділу пошуків і надсилаю їм листа-нагадування. А ще я ніяк не викину з голову ту незнайомку. Хто вона насправді? Де ми насправді познайомились з нею і чи справді ми взагалі знайомі?  Чому вона пише мені з таким теплом, яке відчувається навіть на відстані? В моєму давно не було відносин. Усі зустрічі отримували статус одноразових. Я відчував ніяковість, коли заходила мова про почуття, я не вмію показувати свої емоції, а жінки потребують цього. Мені хочеться жіночої компанії зазвичай, коли я трохи напідпитку, а зранку хочеться тільки уникнути питань від своєї обраниці і скоріше її спекатись.

Я допиваю третю склянку віскі і відчуваю непереборне бажання написати їй. Переводжу погляд на білявку в дуже короткій сукні, вона крутить бедрами, підтанцьовуючи в такт музики і не зводить з мене погляду. Я підводжусь і підходжу до неї.

-Привіт,-кажу.

-Максим, тебе звуть Максим,-каже білявка.

-Як справи?

-Мені не подобається ця музика,-відповідає дівчина, а потім швидко починає розповідати про свої музичні смаки. Я слухаю її моноголог і не знаю, що додати.

-Потанцюємо?- запитую, бо розмовляти нам, мабуть, не буде про що. Білявка обіймає мене і робить кілька кроків на мене, я відходжу назад уповільненими кроками, аж поки ми не починаємо танцювати. Пісня дуже швидка, але ми танцюємо повільно, гойдаючись ніби під уявну романтичну мелодію.

Дівчина торкається губами моєї щоки і шепотом запитує чи не хочеться мені змінити цю атмосферу на більш затишну. Я погоджуюсь і беру її за руку, ми виходимо на вулицю, дорогою захопивши верхній одяг. Я викликаю таксі і поки ми чекаємо, дівчина підфарбовує губи та щось говорить про те, як минулого тижня вона з подругою погуляла на славу. Я не чую майже нічого, стою на деякій відстані від білявки, запах її парфумів відштовхуючий і надто різкий. В моїй голові лунає незнайомий ніжний голос і трохи жартівливим тоном запитує мене все одразу, як сьогодні зранку. Як мої справи, я мені сьогоднішня погода, що відбувається в моїй голові... І від цього так затишно. Я повертаюсь в реальність, білявка вже почала розповідати про те, що якось вона спробувала дорожезний коньяк, який нітрохи не виправдав її сподівань, бо ж бармен обіцяв їй шоколадний смак, а вона його не відчула. Я обриваю її на середині слова, дякуючи за проведений вечір і відчинаю для неї двері таксі, яке щойно підїхало. ЇЇ очі видають нерозоміння ситуації, вона рукою запрошує мене присісти в авто поруч, припіднімаючи плаття спокусливим жестом. В моїй голові лунає незнайомий голос, тепер вже з нотами обурення запитуючи, -Чому це ти мовчиш? Не виховано не відповідати на запитання. Не холодно тобі на твоїй морозній вершині?-я посміхаюсь до себе і закриваю двері таксі ззовні. Проводжу поглядом авто і відчуваю щось схоже на те, коли випиваєш чарку чогось міцного і в грудях розливається тепло, тільки  тепло розливається від уявного незнайомого голосу, який лунає в моїй голові. Я дістаю з кишені телефон і пишу їй.

-Спиш?