14

Костя дотримав слова. В суботу за п’ять хвилин до дев’ятої, він під’їхав велосипедом до лавочки біля будинку дідуся і бабусі Дарини.

Чекати довелось недовго.  О 21.05 відчинилась хвіртка і біля лавочки з’явилась Дарина.

- Вітаю з днем народження! – Першою мовила вона і вручила хлопцеві невелику коробку, в яку зовсім недавно старанно запакувала записник. Вона довго обирала подарунок і зупинилась саме на цьому планері, адже першокурсники часто роблять різні записи.

- Дякую. І за подарунок, і за те, що вийшла. – Усміхнувшись, відказав Костя.

- Будь ласка. – Трохи соромлячись, відказала Дарина.

- Сідай на лавку, у мене теж для тебе дещо є!

Дарина сіла на лавку і помітила, що там стояв невеликий пакет. З нього Костя дістав дві баночки ром-коли (вже можна, бо ж повнолітні), шоколадку і кульок із виноградом.

- Це виноград наш домашній, дуже смачний. Його тато посадив у день мого народження, отже йому теж вісімнадцять. І він для мене такий же символічний, яким і стали яблука з вашого саду! – Пояснив Костя.

- Вони називаються – «білий налив», і вони дозрівають найперші з усіх сортів! – Розповіла Дарина.

А потім вони смакували ром-колою, домашнім виноградом і шоколадкою.

- Дякую тобі, все було дуже смачно! Особливо, виноград, але я мушу вже йти! – Сказала Дарина через деякий час і підійшла до хвіртки. Костя пішов за нею.

- Дарино, - він обережно взяв її за руку.

- Що?

- А коли вітають з днем народження, зазвичай, ще й цілують… А ти…

- Гаразд. – Погодилась дівчина і легенько торкнулась губами його щоки. – Бувай! – Кинула вона і вже хотіла зайти у двір. Але Костя все ще тримав її за руку.

- Дарино… ми ж уже обоє дорослі… - Далі Костя підійшов ближче до дівчини і вже сам поцілував її у губи.

   Так, вони вже обоє дорослі, але це для них обох був перший поцілунок. Перший, невмілий, соромливий, та такий солодкий поцілунок, який вони обоє пам’ятатимуть усе життя.

     А коли Дарина побігла в будинок, Костя сів на свій велосипед і дуже щасливий поїхав додому. Десь трохи вдалині, мабуть, біля сільради, чулись голоси. Костя знав, що це компанія молоді, він пам’ятав, що обіцяв прийти до них на своє день народження. Але зараз йти туди не хотів. У  нього був чудовий вечір і він не хотів його розбавляти більше нічим і ніким.

    А вранці бабуся спитала у Дарини, до кого це вона бігала увечері  на лавку.

- Бабусю, лише вам розкажу – до Кості! –Зізналась Дарина.

- Он як? А ти ж казала, що він молодший від тебе.

- Лише на два місяці! Хіба ж це багато?

- Та де там? Он дідусь молодший від мене на два роки, але це не заважає нам бути щасливими!

- Звісно. Бо ж він у стосунках неголовне!

- Так, онучко! Головне – довіра, щирість і кохання…

- Добре, бабусю. Піду речі позбираю, бо мама з татом скоро за мною приїдуть!

- Іди-іди, донечко! А я щось смачне приготую. – Сказала бабуся.

    Дарина, виходячи з кухні, зустрілась у дверях з дідусем. А щойно вона увійшла у свою кімнату, як бабуся почала розповідати дідусеві про те, що їхня онука зустрічається із сином Дмитра Палія. Дарина знала, що так буде. Але вона цього не боялась. Вона вже всім на світі готова була розповісти, що закохалась у цього красунчика Костю Палія.