8

        Костя повернувся додому засмучений. Хоча причини свого смутку, він пояснити не міг. Все ж ніби й непогано склалось. І паркан полагодили, і батько вже не свариться та й господарі ніби задоволені лишились, але щось все одно не так. Господарі! Так, дідусь із бабусею й справді задоволенні, а от дівчина, схоже, що не дуже. Але ж він все зробив, як вона хотіла. А вона все одно ображається, он з-за столу пішла і більше не повернулась, хоч і бабуся просила її про це. Ох ці дівчата – спробуй догоди їм! А цій Дарині то й поготів. Костя пригадав цю їхню першу зустріч. Він тоді випадково штовхнув її… Але ж вибачився! А вона все одно була незадоволена! Ну і він, правда, теж не стримався і сказав їй щось образливе. А тут, в селі ще й у сад її забрався, щоб яблук вкрасти. Кості аж соромно ставало, коли він це пригадував. Звісно, що думка у дівчини про його склалась не найкраща, та все ж всі можуть помилятись. Але Дарина дівчина непроста. А ще вона дуже красива. Не така красива, як Таня. А красива по-справжньому. В її очах блистять вогники, а на щічках іноді з’являється рожевий рум’янець, не намальований, а справжній! Мінімум косметики – максимум природньої краси! Ну звісно, і Таня, і Мирося теж гарні, але їх не можна поставити на один рівень із Дариною.

     Цього вечора Костя рано заснув – був дуже втомлений. Про те, щоб іти на гулянку, хлопець навіть не думав, настрою зовсім не було. Та й наступного вечора Костя просидів удома, а ще через день прийшов до Кості його товариш Артем. Приятель допитувався, чому Костя не виходить увечері гуляти, але  однозначної відповіді не отримав.

- Таня питала про тебе. Схоже, що ти їй з усіх нас найбільше сподобався! Чи ти ображаєшся на неї через ці яблука? – Спитав Артем.

- Та я вже й про це забув! – Відказав Костя. Хоча точніше було сказати, що забув через кого потрапив у це, бо ж пригоду з яблуками та дівчину Дарину він навряд чи забуде взагалі. Вона постійно турбувала його думки.

- Тоді виходь сьогодні. Хочеш заберу тебе мопедом?

- Ні, не потрібно. Якщо надумаю, то сам прийду.

      Але й у цей вечір Костя не пішов гуляти, і в наступний теж. Не хотілось йому та й край. Але якось він поїхав велосипедом у місцевий магазин, потрібно було щось додому купити. А повертаючись назад, Костя здалеку помітив Дарину. Він не міг сплутати її струнку постать та довге русяве волосся. З нею поряд йшла ще одна дівчина і це була Таня. Дівчата йшли на зустріч йому і про щось розмовляли. Кості вже не було куди звертати і він був змушений їхати  до них напроти. Він помітив, що дівчата розмовляють і, схоже, жартують. Може, з нього сміються? Під’їхавши ближче, Костя лише кинув їм «привіт» і якнайшвидше помчав далі. Відповіла лише Таня. Дарина зробила вигляд, що не знає його. А Таня навіть усміхнулась. Напевно, Артем казав правду, що він подобається їй. Але це геть не тішило хлопця, бо Таня його не цікавила. Але раптом Костя вирішив, що сьогодні ввечері піде гуляти. Він подумав, що якщо Таня та Дарина добре знайомі, то, можливо, і Дарина сьогодні вийде «на здибанку».

    Він так ретельно сьогодні збирався на прогулянку, що аж батько помітив.

- Сину, ти куди так зібрався? – Спитав він.

- Та вийду трохи погуляю з друзями. – Відповів хлопець.

- Справді? А я вже подумав, що на побачення. Бо раніше гуляти ти йшов у  спортивному костюмі, а сьогодні і джинси нові дістав, і футболку, а одеколоном так напахнів, що через тиждень не вивітриться.

- Та ні, тату, то я так…

- Та що ти хлопця дістаєш, нехай іде собі та гуляє! – Долинув із кухні голос мами.

- Звісно, хай іде. Вже ж пора нам невістку шукати! – Пожартував батько.

- Та нехай хоч професію здобуде! – Не погоджувалась мама.

    Але Костя не став слухати їхніх суперечок, а попрямував на «здибанку». А там вже зібралась молодь.  Тані і Дарини серед них не було. Молоді люди веселились та розважались, а Костя лише дивився чи не йдуть дівчата, яких він чекав. Через деякий час прийшла Таня. Як завжди, стильна. Але Дарина з нею не прийшла, чим дуже розчарувала Костю. Хлопець не міг спитати про неї у Тані, якось було незручно і вже надумав іти додому. Але Таня раптом сіла поруч із Костем і намагалась його розговорити. Спочатку стала розпитувати його про навчання. Хлопець відповідав, хоча не дуже охоче. Потім стала розповідати про себе, про те, як навчається у Києві, що у неї є можливість поїхати практикувати за кордон.

- І ти цього хочеш? – Поцікавився Костя.

- Звісно, що хочу! Там буде цікаво! Костю, а пішли десь прогуляємось! – Запропонувала Таня. – Так, щоб були лише ми удвох, без свідків!

- Ні, Таню, не хочу! Я вже збирався йти додому! Вибач… - Сказав Костя і, підвівшись з лавки, пішов геть. Хлопці здивовано переглянулись, як же Костя може відмовляти найкрасивішій дівчині у їхній компанії.

      А Костя просто не вважав Таню найгарнішою. З його думок не йшла інша дівчина, яка сьогодні не прийшла. І тут Костя, сам не розуміючи, як це сталось, минув свою вулицю і попрямував далі. Він прийшов до саду Дарини, підійшов до паркану, якого недавно ремонтував і пильно вдивлявся туди. Яблуня так само височіла, а на ній стиглі яблука, тільки не за ними він прийшов сюди. Він бачив неяскраве світло в одному із вікон. Впевнений був, що це у кімнаті Дарини. Може, посвистіти чи так покликати її? Але що він скаже їй? Десь загавкав собака. Раптом у вікні, де горіло світло, з’явилась постать. І це була Дарина. Вона зачинила вікно, а згодом погасила світло. Костя засмучений прийшов додому.