6

      Костя таки підібрав три спілих яблука і відніс їх Тані. Молодь стала випитувати чому приніс так мало. А Костя відповів, що завинив лише перед Танею, решті він нічого не обіцяв і, не прощаючись, рушив додому.

- Та, Костю, зачекай! Ти що образився? – Кричали йому услід підлітки, але хлопець не відповідав. На серці у нього було геть кепсько. І навіщо він тільки сідав на цей мопед? А так стільки сорому набрався! Та й це ще не кінець. Адже, якщо Костя не прийде ремонтувати цей паркан, то буде продовження цієї історії. Костя не вірив, що дівчина подзвонить у поліцію, але те, що всім у селі розкаже, то таки точно. Так і дійде до його батьків. А однолітки ще й підтвердять! Ох і розлютиться тоді батько! Батька в селі поважають, а так син так осоромить його! Довго в цю ніч не міг Костя заснути, а коли засинав, то снились жахіття! Отож, хлопець підвівся з ліжка о 6.30. Одягнувся  і пішов на кухню. Батько як раз снідав, а матір чомусь пішла до сусідки.

- Ого! А ти що вчора на вечорниці не ходив, що так рано підвівся? – Здивовано спитав батько.

- Та ходив…

- А що не спиться?

- Не спиться…

     Батько продовжив їсти, а Костя сидів навпроти нього, не наважуючись розповісти про нічні пригоди. Так посидівши трохи, Костя встав, щоб зробити собі чаю і важко зітхнув. Це помітив батько.

- Хлопче, ти що закохався? – Спитав він.

- Гірше! – Знову зітхнув Костя.

- А що ж ще може трапитись у твоєму віці? Ану розказуй!

   І Костя розповів. Закінчивши розповідь, хлопець знову зітхнув, чекаючи на вердикт батька. Але батько мовчав. Він перестав їсти, обперся руками на стіл і, прикривши ними очі, думав. Так тривало кілька хвилин. А потім батько сказав, швидше до себе, ніж до Кості.

- Погано я його виховував! – А згодом, вже дивлячись на сина, додав: – Що ж, юначе, треба нам  виправляти свої помилки. Добре, що ти рано встав сьогодні. Мені теж доведеться деякі справи свої відкласти. Збирайся, йдемо паркан ремонтувати!

- Тату, ти що теж підеш?

- Звісно, що піду. Пошкодив, то треба відремонтувати якісно, а з тебе ще майстер такий собі, тому доведеться тобі допомогти!

- Тату, але ж це соромно!

- Соромно, синку, нашкодити і не виправити! Та що хапай що-небуть з їжі і пішли до справ!