4

Теплий літній вечір. Натруджені люди йдуть вечеряти та відпочивати. Але тільки не молодь. Хіба ж можна думати про відпочинок чи сон в такому віці в таку літню пору? Звісно, що ні. І дуже швидко на лавках біля сільради стало дуже гамірно. Та й знову почувся звук мопеда. Артем сьогодні приїхав на «тусню» зі своїм товаришем Костем.

 - О! Костю, а ти не боявся їхати із таким вправним водієм, як наш Артем! – Стали допитуватись хлопці, щоб дошкулити Артему.

- Та чому ж боятись, Артем вправний водій. – Відповів Костя.

- Звісно, що вправний! Я й Костю вже навчив мопедом керувати! – Гордо заявив Артем.

- І що, Костю, виходить? – Спитав хтось із хлопців.

- Та, ніби... – Скромно відказав Костя.

- Та чому ж ніби? Все в нього виходить! Навіть мене провіз трохи. Так що я не тільки вправний водій, а й хороший вчитель водіння!

- А ще дуже скромний! – Це вже дівчата жартували.

- А що? Так! – Засміявся Костя. А потім вирішив знову запропонувати провезти дівчину, що приїхали погостювати із столиці. – То що, Таню, поїхали прокатаю?!

- Я не проти сісти на твій мопед, але якщо мене повезе Костя. – Заявила Таня, яка вже давно звернула увагу на скромного, проте дуже симпатичного Костю.

- Ну так, це мій мопед! – Не погодився Артем.

- Але ж Костя твій товариш, і ти його сам навчив водити! – Наполягала Таня. – То що, Костю, поїхали?

- Ну… не знаю… Якщо Артем… - Почав був хлопець.

- Та їдьте вже! – Трохи розсерджено мовив Артем.

- Костю, поїхали! Артем дозволяє! – Дівчина рішуче вхопила Костю за руку і потягнула його до мопеда. Костя ще раз поглянув на Артема, надіючись, що він передумає, але той відвернувся від його погляду. Артему було неприємно, що Таня вибрала його товариша, хоча він намагався цього не показувати. То ж Костя, неквапливо сів за кермо мопеду. Таня швидко сіла позаду нього і обвила руками його плечі.

- Заводь, Костю! – Скерувала Таня.

Костю нічого не лишалось, як послухатись її. Він завів двигун і мопед плавно рушив уперед.

- Костю, швидше! – Не вгамовувалась Таня. Хлопець додав газу. Вони проїхали метрів зо п’ятсот, а потім Костя вирішив, що досить користуватись чужим мопедом і вирішив розвернути мопед. Та водій з нього був ще не геть досвідчений. Розвертаючись, він не збавив газ і мопед різко загальмував, а потім впав на землю. Костя швидко зреагував і вимкнув двигун, але було запізно – Таня впала і розбила коліно.

- Вибач, Таню, я не хотів! Чесно! – Прийнявся вибачатись Костя, допомагаючи дівчині сісти на траву поблизу мопеду. Костя побачив, як крізь лосини на коліні дівчини виступила кров.

- А казав, що вмієш їздити! – З образою мовила дівчина.

- Це не я казав, а Артем.

- Якщо не вмієш їздити, то навіщо погодився мене катати?

- Я ж відмовлявся спершу! Але ти наполягла! Дозволь, я допоможу! – Костя вже хотів закотити лосину, але дівчина відштовхнула його.

- Краще допоможи дійти до всіх!

    Костя допоміг дівчині підвестись. А потім, підтримуючи її, довів до лавок, де юрмилась молодь. Всі стали допитуватись,  що сталось, і тоді Таня звинуватила у всьому Костю.

- А мопед мій де?

- Я допомагав іти Тані, то ж його довелось лишити. – Пояснив Костя.

- Ти здурів? А якщо його хтось вкраде! – Розлютився Артем.

- Я вже йду його забирати! – Повідомив Костя і побіг за мопедом. А коли хлопець повернувся, то на нього чекав неприємний сюрприз.

- Ти вибачився перед Танею? – Спитала Мирося, яку вчора катав на мопеді Артем.

- Звісно, що вибачився! – Відповів Костя.

- Отже, я прийму твої вибачення при умові! – Повідомила Таня, яка вже почувалась значно краще.

- Гаразд, кажи. – Погодився Костя.

- Хочу цих яблук, що вчора Артем приніс! – Заявила Таня.

- Так, ми всі хочемо! – Підтримала її Мирося. А потім приєднались всі дівчата.

- Що ж, Костю, дівчата наполягають – маєш виконувати! Ти ж винен! – Сказав Артем. Видно було, що йому подобається ця ситуація. – Я вчора лазив на дерево, а сьогодні – твоя черга!

- Але мені доведеться красти! – Спробував відмовитись Костя, хоча розумів, що йому навряд  чи це вдасться.

- Яке там красти? Брати! Хочемо яблук! – Заволала юрба. Костя похнюпився, та нічого йому не лишалось, як іти по ті яблука.