Глава 15. Перші кроки до щастя

Глава 15. Перші кроки до щастя

Вечір опустився на Нью-Делі, принісши із собою довгоочікувану прохолоду. Небо над віллою Горлових забарвилося в глибокі оксамитові відтінки синього та фіолетового, а в саду, прямо на відкритій терасі, спалахнули десятки теплих вогників гірлянд. Повітря було насичене солодким ароматом нічного жасмину та пахощами свіжих квітів.

Радха сама накрила невеликий круглий стіл для романтичної вечері. На білій скатертині стояли найкращі страви: ароматно пахли приготовані нею хрусткі золотисті джалебі, у глибоких піалах чекав пряний рис із шафраном та ніжне куряче каррі. Сама дівчина виглядала просто сліпуче. Для цього особливого вечора вона одягла своє найкраще шовкове сарі насиченого смарагдового кольору із розкішною золотою вишивкою, яке їй нещодавно подарувала Олена. На її шиї, тонких зап'ястях та у вухах виблискували витончені індійські дорогоцінності — ще один щедрий дарунок від родини Горлових, який підкреслював, що вона для них більше не прислуга.

Радха стояла біля перил тераси, вдивляючись у темряву, і плавно погладжувала свій ще зовсім плоский живіт. Вся її постать випромінювала якесь особливе, магічне світло. Вона помітно змінилася за цей день: колишній страх і невпевненість у її великих карих очах поступилися місцем безмежному, глибокому щастю від усвідомлення того, що скоро вона стане матір'ю.

Почувся знайомий шурхіт шин, і незабаром на доріжці саду з'явився Ярослав. Він швидко йшов до тераси, на ходу знімаючи піджак і послаблюючи краватку після важкого робочого дня. Побачивши цей казковий вечір і свою кохану в усій красі, молодий чоловік на мить завмер, вражений її вродою. Його серце забилося частіше. Ярослав піднявся на терасу, підійшов зі спини і приобняв Радху за талію, ніжно притискаючи до себе й цілуючи в оголене плече.

Повернувши її до себе, він побачив на її обличчі неймовірну, загадкову посмішку і здивовано запитав, заглядаючи в її сяючі очі:

— Радхо, ти просто чарівна сьогодні… І ти така щаслива? Що за повод, дорога моя? Що це за дивовижне свято ти для нас влаштувала?

Радха ніжно торкнулася його щоки, відчуваючи легку вечірню щетину, і лагідно запропонувала сісти:

— Сідай, Ярику. Спочатку поїж трохи, ти такий втомлений… А потім я тобі все розповім.

Ярослав слухняно сів за стіл, але від цікавості та передчуття чогось грандіозного він майже не міг думати про їжу. Погляд його світлих очей був прикутий лише до неї. Коли Радха сіла навпроти й глибоко вдихнула, збираючись із силами, Ярослав натаманив поліз сексу — він лагідно перехопив її тремтячі долоні у свої, не зводячи з неї пильного, палкого погляду.

— Дорогий… — тихо, з легким трепетом у голосі заговорила Радха. — Сьогодні вранці мені раптом стало дуже не по собі. Я ледь не знепритомніла на кухні, коли ми з Нікою готували солодке тісто. Мені ніколи раніше не було так погано…

Ярослав миттєво змінився на обличчі, у його голосі почулося повне недорозуміння і тривога:

— В сенсі? Чому тобі стало погано, Радхо?

— Не хвилюйся, зараз усе добре, — заспокійливо посміхнулася вона. — До нас приїжджала знайома жінка-лікар. Велике дякую твоєму брату Микиті — він вчасно зняв навушники, почув крики й допоміг мені. І твої сестри… Вони весь час були поруч, підтримували мене і не відходили ні на крок.

Ярослав від почутого ледь не підскочив на стільці, його охопила легка паніка:

— І що вона сказала?! Що сказав лікар? Ти здорова, з тобою все гаразд? Прошу тебе, не лякай мене!

Радха тепло й лагідно розсміялася, бачачи, як сильно цей суворий чоловік переживає за її здоров'я:

— Слава Богу, я абсолютно здорова… Але вона… вона виявила дещо дивовижне.

— Що вона виявила?! — з нетерпінням перебив її Ярослав, стискаючи її пальці. — Прошу, скажи мені нарешті, моя Радхо, не томи моє серце!

Дівчина з щасливою посмішкою повільно встала з-за столу, підійшла до Ярослава й змусила його теж піднятися. Вона взяла його велику, гарячу чоловічу руку у свої долоні й обережно опустила її на свій живіт. Дивлячись прямо в його ошаленілі від очікування очі, вона прошепотіла своїм ніжним, тремтячим голосом:

— Дорогий… У нас буде дитина. Я вагітна.

Ярослав застиг як укопаний, словно час навколо зупинився. Його широка долоня лежала на її м'якому смарагдовому сарі, і він фізично відчув, що там, під його рукою, тепер живе їхнє маленьке, спільне життя — плід їхнього палкого й непереможного кохання. Його погляд повільно опустився на її живіт, а потім він підняв очі на Радху. На його обличчі розквітла така шалена, безмежна посмішка, якої родина Горлових не бачила в нього ніколи в житті.

— Господи… — видихнув Ярослав, і на його очах від надміру почуттів виступили сльози щастя. — Я так мріяв про це… Я стану батьком! Радхо, я стану татом! Чуєш?!

Він не втримався, підхопив її тендітне тіло на руки, легко предподняв Радху наверх і почав кружити її по всій терасі під зоряним небом Делі. Його гучний, щасливий крик лунав на весь сад:

— Я стану батьком! У мене буде дитина!

— Ярику, стій! Зупинись, будь ласка, мені ж не можна кружитися! — зі сміхом і сльозами благала Радха, міцно тримаючись за його плечі.

Ярослав обережно поставив її на ноги, але не випускав із обіймів. Він упав перед нею на коліна, почав палко, без упину цілувати її тонкі руки, а потім притиснувся щокою до її живота:

— Значить, тепер усе змінюється, рідна моя. Пора негайно розповісти батькам про наші серйозні наміри. Весь світ має дізнатися, що в нас народиться дитина. Я більше не дозволю нікому називати тебе прислугою. Я одружуся на тобі, чуєш? Одружуся якнайшвидше!

Радха зворушено дивилася на нього згори донизу, її серце тануло від любові:

— Правда?.. Ти справді цього хочеш, Ярику? Ти не боїшся, що скажуть інші люди про твою дружину з нетрів?

— Да мені начхати на весь світ! Я хочу цього більше за все на світі. Уже пора, моя рідна, мій прекрасний лотосе, — палко відповів Ярослав, підводячись і знову міцно обнімаючи її. Цей момент щастя став для них початком абсолютно нової, чистої сторінки життя.