Глава 12. Попіл брехні та тріумф чистого серця

Глава 12. Попіл брехні та тріумф чистого серця

Дим над віллою Горлових нарешті розсіявся, залишаючи після себе їдкий запах гару та обвуглені стіни пральні й частини першого поверху. Пожежники змотували шланги, а посеред розгромленого подвір'я стояла шокована родина. Антон та Олена не могли повірити в те, що сталося. Антон похмуро оглядав пошкодження будинку, а Олена розгублено шепотіла, що Радха просто не могла бути здатна на таке підпалювання після всього, що для неї зробили.

— Це не вона! Мамо, тату, я впевнена, що Радха тут ні до чого! — твердо й голосно заявила Ніка, виходячи наперед.

Дівчина згадувала хвилини перед їхнім ранковим від'їздом. Вона чітко пам'ятала, як Катерина виходила з дому останньою, з підозріло хитрою, задоволеною посмішкою на обличчі. Тоді, у метушні з пляжними речами, Ніка не звернула на це уваги й не могла передбачити, що її середня сестра здатна на таку ницість. Але тепер пазл у її голові склався повністю. Катя зробила щось жахливе, аби підставити бідну дівчину.

Ніка повернулася до матері, яка зі сльозами на очах дивилася на Ярослава. Старший брат стояв осторонь, обхопивши голову руками, повністю розбитий. Він вірив, що назавжди втратив свій білий лотос, який знову втік через дике почуття провини.

— Мамо, тату, послухайте мене! Це зробила Катерина, а не Радха! — вигукнула Ніка, вказуючи пальцем на сестру. — Я на власні очі бачила, як вона останньою крутилася біля кімнат прислуги перед тим, як ми сіли в машину!

Олена та Антон одночасно повернули суворі, важкі погляди на Катерину. Та аж підскочила на місці, її обличчя викривилося від обурення.

— Що?! Що ви всі на мене витріщилися?! Я тут взагалі ні при чому! Ніко, не видумуй свої дурні казки! Це все твоя кохана індуска — вона справжня злодійка й підпалювачка, вирішила помститися нам!

Ярослав, який до цього моменту мовчки катував себе звинуваченнями, раптом різко опустив руки від обличчя. Його очі налилися кров'ю від шаленого гніву. Він зробив крок до Катерини й закричав так, що затремтіли навіть уцілілі шибки:

— Замовкни! Просто закрий свій рот! Якщо це твоїх рук справа — кажи правду прямо зараз, інакше я за себе не ручаюсь!

Антон, бачачи, що старший син ледь стримується, щоб не розірвати сестру, важко поклав руку Ярославу на плече, зупиняючи його, а потім повернувся до Каті. Його голос звучав як ніколи холодно і владно:

— Катерино, твоя сестра каже правду? Якою б не була твоя відповідь, май на увазі: ти зараз ганьбиш усю нашу родину. Якщо це зробила ти — зізнавайся.

Катя перевела шалений, повний ненависті погляд з батька на брата й сестер. Зрозумівши, що відкрутитися не вдасться, вона злобно тупнула ногою по грязюці та попелу, що вкривали землю, і заверещала:

— Ну так! Так! Це я зробила, і що далі?! Я навмисно залишила ввімкнену праску на повну потужність! Я зробила це для того, щоб вона назавжди покинула цей дім і наше життя! Мені набридло бачити цю нищебродку поруч із нами!

Ярослав від такої цинічності зробив крок уперед, збираючись висловити сестрі все, що про неї думає, але Микита вчасно перехопив його за лікоть, поправляючи окуляри:

— Не треба, брате. Не варто бруднити руки. Вона сама себе покарала своєю дурістю.

Раптом з боку розбитих воріт почулися тихі, невпевнені кроки. Усі обернулися. Посеред подвір'я стояла Радха. Її червоне сарі було забруднене сажею, волосся розтріпалося, а з очей котилися сльози.

— Радхо! Це ти! — радісно крикнули Ніка та Аліса, кидаючись до неї.

Ярослав, відчувши, як серце ледь не вистрибнуло з грудей від дикого щастя, прошепотів:

— Ти повернулася… Боже, ти повернулася до мене…

Він миттєво підійшов ближче, оглядаючи її, і раптом помітив, що дівчина міцно стискає в руках невеликий згорток із грошима. Радха підняла на Олену й Антона свої великі, сповнені болю очі й протягнула їм купюри:

— Пані Олено, пане Антоне… Возьміть це, прошу вас. Я поїхала в місто й продала останні прикраси моєї матері, які ховала від мачухи… Тут мало, але це все, що в мене є. Я винна, що не стежила за будинком… Це моя провина, возьміть, вам потрібніше для ремонту…

Горлови були настільки глибоко зворушені цією неймовірною жертовністю дівчини, яка віддала останнє, беручи на себе чужу вину, що Олена просто не стримала сліз. У цей момент і батько, і мати остаточно зрозуміли: Ярослав закохався в цю індійську квітку зовсім не зря. Вона мала найчистішу й найблагороднішу душу.

Ніка з Алісою підійшли ближче й лагідно обняли Радху за плечі:

— Дурненька, ми ж знаємо, що це не ти! Ти не повинна страждати через чужі помилки та підлість. Катерина щойно у всьому призналася.

Радха здивовано перевела погляд на Катю. Та стояла осторонь, важко дихаючи й дивлячись на всіх навколо з глибокою, отруйною ненавистю. Радха, попри все, тихо й лагідно промовила до неї:

— Прошу тебе, Катерино… не тримай на мене зла. Я не хотіла завдати тобі шкоди.

Катя буквально заричала від люті, закриваючи вуха руками:

— Ненавиджу! Ненавиджу цю брудну Індію! Я хочу додому, в Україну! Я їду геть від вас усіх!

Вона різко розвернулася і, голосно тупаючи підборами, вибігла з подвір'я вілли. Вся родина лише важко зітхнула їй услід. Олена з жалем похитала головою, але ніхто не побіг її зупиняти — Катя перейшла всі можливі межі. Проте вони навіть не здогадувалися, що Катерина не пішла просто так. У її хворобливій голові вже назрівав підступний «план Б». Вона збиралася переночувати в єдиної індійської подруги, яка підтримувала її примхи, щоб уже найближчими днями завдати нового, остаточного удару по щастю брата. Але про це Горлови дізнаються ще нескоро.

Слава Богу, пожежа завершилася без жертв — згоріли лише стіни пральні та меблі в холі. Антон Горлов одразу ж взявся за діло: зробив кілька дзвінків і вже на вечір найняв найкращу бригаду робочих, щоб повністю обустроїти та відновити пошкоджені кімнати.