Глава 9. Ранкова прана та змова сестер

Глава 9. Ранкова прана та змова сестер

Сонце ледь торкнулося своїми першими золотими променями верхівок делійських пальм, коли годинник пробив рівно шосту ранку. Місто ще спало в полоні нічної прохолоди, але вілла Горлових уже почала прокидатися від дивовижного, кришталево чистого звуку.

Радха, вбрана в розкішне червоне сарі із золотою облямівкою, повільно йшла мармуровим подвір'ям до невеликого сімейного алтаря, який Горлови облаштували в саду на знак поваги до культури країни. У її руках було кругле мідне талі — підношення, на якому лежали свіжі пелюстки яскраво-жовтогарячих чорнобривців, стиглі фрукти та горіла тонка паличка сандалового благовония, що пускала в небо сизий солодкий дим.

Кульгаючи на поранену ногу, дівчина йшла граціозно, наче храмова танцівниця, і співала. Її ніжний, грудний голос лився над сонним садом, наче теплий весняний ручай, розганяючи залишки нічного туману:

«О, земле моя, омита водами священного Гангу,

Ти даруєш життя кожній квітці й кожній душі.

Благослови цей дім, що став моїм новим сліпим притулком,

Пошли їм щастя, світло і мир у тиші.

Нехай моє серце забуде болі й старі рани,

Нехай доля розквітне, мов лотос у чистій воді...»

Від цього неймовірного, майже магічного співу першою прокинулася Ніка. Вона розплющила очі, відчуваючи, як по тілу пробігли приємні сироти. Накинувши на плечі легкий халат, вона швидко вийшла на балкон другого поверху. За всі три роки свого перебування в Індії Ніка жодного разу не чула такого чистого, проникливого й солодкого виконання пісні на хинди. Дівчина прислонилася до перил, затамувавши подих. Внизу, серед зелені, Радха виглядала як справжнє втілення ведичної богині Лакшмі, що приносить у дім процвітання.

У цей же момент на сусідній балкон вийшов Микита, нашвидкуруч натягнувши свої круглі очки. Слідом за ним з'явився і Ярослав. Старший брат стояв нерухомо, його світлі очі горіли неприхованим захватом і ніжністю. Він з нетерпінням чекав цієї хвилини, рахуючи кожну секунду до ранку, щоб нарешті знайти можливість серйозно поговорити з Радхою і сказати їй ті найважливіші слова, які тримав у серці.

Радха, відчувши на собі погляди, підвела очі вгору. Побачивши родину, вона лагідно й ніяково посміхнулася Олені, Ніці та Алісі. Але коли її погляд зустрівся з гарячим поглядом Ярослава, її серце шалено закалатало. Дівчина швидко опустила очі, розуміючи, що тепер, під дахом його батьків, вона просто не має права на помилку. Але вона ще не знала, що Ніка вже розкрила її головну таємницю.

Доспівавши останній куплет, Радха підійшла до алтаря. До цього часу вся родина, заінтригована співом, уже спустилася в сад. Радха повернулася до них, тримаючи талі, і м'яко показала, як правильно робити ранковий ритуал. Вона дала кожному в долоні по кілька духмяних пелюсток.

— Повторюйте за мною, — тихо промовила вона, складаючи лодоші разом на рівні грудей у священному жесті намасте. — Складіть руки так і вимовте: *«Ом Намах Шивая»*. Це принесе вашому дому захист і чисту прану на весь день.

Горлови, зачаровані моментом, слухняно повторювали за нею кожне слово й рух. Коли ритуал завершився, Олена, витираючи зворушену сльозу, щиро поблагодарила дівчину:

— Радхо, люба, дякую тобі! Це був просто прекрасний ритуал. Твій голос… ти сьогодні словно справжня богиня, яка зійшла з небес у наш дім!

Ярослав стояв трохи осторонь, схрестивши руки на грудях, і просто безсоромно любувався своєю коханою дівчиною. Його погляд буквально пропалював у ній дірку. Радха відчувала це кожною клітинкою шкіри, але наполегливо відводила його взгяд, намагаючись тримати дистанцію прислуги й господаря.

Ніка, спостерігаючи за цим німим діалогом, ледь стримувала хистру посмішку. Перед її очима постали події сьогоднішньої ночі. О другій годині ночі вони з Алісою пробралися до кімнати Микити. Молодший брат спав так солодко, що на весь дім стояло гучне храпіння. Дівчата підійшли до його ліжка й над самим вухом почали кукурікати, імітуючи півника: «Ку-ку-рі-ку! Братику, ранок настав, підйом!».

Микита підскочив на ліжку як ошпарений, кліпаючи очима від переляку:

— Ой! Що?! Пора на іспит з хірургії?! Я запізнився?!

Ніка зі сміхом стукнула його подушкою по плечу.

— Айй! За що?! — обурився Микита, шукаючи на намацаній тумбочці свої окуляри.

— За те, що ти партизан! — почала випитувати Ніка, сідаючи на край ліжка разом з Алісою. — А ну ка розповідай, що насправді відбувається між Ярославом і нашою новою домробітницею Радхою? Чому він так скаженіє через неї?

Микита, остаточно прокинувшись, замахав руками:

— Ні-ні-ні! Я нічого не знаю! Я обіцяв Ярику мовчати, він мене вб'є!

Але Аліса виявилася хитрішою — вона миттєво вихопила з його робочого столу особистий щоденник-блокнот.

— Віддайте! Не смійте читати! — сердито закричав Микита, намагаючись відібрати зошит, але Аліса вже з посмішкою читала вголос випадкову сторінку:

— Оййй! «Як батьки дізнаються, що ти таємно зустрічався з дівчиною і нічого не сказав їм…» Микито, якщо ти зараз усе не викладеш, ми з Нікою самі підемо до мами й розповімо, що ти приховуєш від неї свої студентські пригоди!

Ніка, суворо побачивши на брата, додала:

— Давай, братику, розповідай. Чому Ярослав так відчайдушно захищав Радху перед Катею? Ми впевнені, що ти знаєш усе від початку. Обіцяємо, що батькам не розкажемо жодного слова. Чесне сестринське!

Микиті нічого не залишалося, як важко зітхнути, надеть окуляри й здатися під цим жіночим тиском. Він по секрету розповів сестрам усю правду: як Ярослав буквально став безшумним тінню, коли шукав цю дівчину містом; як вперше зустрів її на святі, де вона так неймовірно танцювала, що заворожила його, а потім ранила собі ногу склом; як він на руках відвіз її в лікарню, захистив від злісної мачухи Калу, а потім вона пропала, і Ярослав ледь з глузду не злетів від розпачу, шукаючи її щоночі.