Вечір

Ця весняна зоряна ніч була особливо прекрасною. Яскраві зорі мерехтіли в небі й освітлювали шлях. Світ, занурений у темряву, сяяв вогниками, а особливо чарували різнокольорові фонтани. Їхні барви грали відтінками, легкий шум бризок дарував ідилію та умиротворення. Удалині було чути мотори транспорту, який вічно кудись поспішав. У невеликих кав'ярнях, що працювали допізна, звучала легка музика, даруючи спокій і затишок.

Ця атмосфера зачаровувала й дарувала розслаблення, дозволяючи кожному милуватися красою місця.

- Сьогодні навіть вітру немає. Це дивно, - промовив спокійним голосом молодий хлопець. Він був одягнений у чорну толстовку й зверху шкірянку. Чорні брюки карго облягали ноги, а потерті життям кросівки ще тримали вірність своєму господарю. Густе русяве волосся було зачесане на правий бік, вузькі сірі очі з відблисками зеленого світилися теплом. На його обличчі грала тонка усмішка, а світло фонтанів дозволяло розгледіти в ній турботу й любов.

- Хай так, але ж це не погано. Гарний час вибрали для прогулянки, - відповіла дівчина в червоній кофті й такій самій косусі. Вона стояла поруч, милуючись переливами кольорів. На ногах - чорні джинси з ланцюгом збоку й червоні кросівки з білими та чорними елементами. Довге хвилясте волосся, скинуте на правий бік, мирно лежало на плечі. Блакитні очі й ніжно-рожеві губи з блиском додавали її образу ніжності.

- Може кави? - запропонувала вона, повернувши погляд до очей хлопця. - Як щодо мокачино?

- Я візьму чай. Може ще щось солодке? - усміхнувся він, беручи її за руку. Вони повільно рушили до маленької кав'ярні.

- Тоді я буду шоколад.

- Я навіть у цьому не сумнівався, - засміявся хлопець. - Моя ласунка.

Він поцілував її у маківку й відчинив двері, пропускаючи всередину.

- Що саме обереш?

- Мм... Дай подумати, - дівчина розглядала вітрину солодощів, очі світилися захопленням. Здавалося, вона б з'їла все, що там було.

- Віко, вже вибрала? - запитав він.

- Та от не знаю... Все так манить, що вибрати неможливо.

- Тоді, може, ту молочну шоколадку з горішками? - запропонував юнак, показуючи рукою.

- Так, буду, - погодилася вона. Замовлення одразу оплатили.

На літній терасі вони сіли за дальній столик, насолоджуючись напоями.

- Які плани на завтра? - поцікавився хлопець, відпиваючи чай.

- Завтра вихідний, тому спатиму до полудня й більше, - весело відповіла вона, але раптом згадала: - Бляха, зовсім забула! Треба зробити дз і підготуватися до тесту з етикету. А ще фах... - з досадою опустила голову на стіл. - Не вдасться мені виспатися в цьому житті.

Вона дістала з кишені електронну сигарету зі смаками. Час ішов, а кинути курити так і не виходило - бракувало мотивації й нерви не витримували.

- Таке в тебе життя, сонце. У могилі виспишся від душі, - пожартував він, лагідно тріпаючи її волосся.

- Не подобається мені таке життя. Можна нічого не робити й отримувати гроші? - мрійливо промовила вона, відпиваючи напій і заїдаючи шоколадкою.

- А я? У мене вихідний, буду грати в доту й ксочку. А ввечері зустрінемось із нашими на «Мрії», - сказав він, випускаючи густий білий дим із ароматом персика.

- Жижка закінчується, треба буде нову купити, а грошей немає, - пробурмотів він.

- У мене ще залишилася стипендія, завтра можемо сходити, - відповіла вона.

- Це хороший варіант, - погодився він.

- Все ж таки вигідно брати одну на двох, так економніше.

- Не можу не погодитися, - усміхнулася вона й відпила свій мокко.

Вечір минав у теплій бесіді про побут: готування, їжу, гроші, роботу, відпочинок, навчання.

Їм було лише по двадцять, а вже робота й навчання разом із самозабезпеченням.

- Скоро треба буде за квартиру платити, а то дядько Саша знову питатиме, коли я зберуся оплатити оренду.

- У мене зарплата буде шостого числа, дам - заплатиш. Щоб не було проблем.

- Добре, - погодилася вона.

Напої були допиті, вони зібралися йти.

- Що далі робимо? Є ідеї? - запитав він, беручи її за руку.

- Якщо ще є гроші, можемо взяти пельмені дорогою й зварити їх. І какао зробити!

- Гарна ідея. У нас вистачить, можемо йти, - зрадів він.

Вони поспішили, щоб встигнути до закриття.

Після вечері, лежачи на теплій постелі, обоє насолоджувалися одне одним, даруючи всю любов і ніжність. Лагідні поцілунки, теплі обійми, ніжність у кожному русі. Їхнє дихання зігрівало й не давало замерзнути.

Обіймаючи одне одного так міцно, як тільки могли, вони заснули з умиротворенням і теплом у душі...