Білий кіт та його друзі змінюють правила гри

До ранку новоспечена команда здолала Зоряну без бою. Лиху чаклунку Аліса, Лейла й Рекс знайшли на тому ж місці, де відьма та кішка лишили її. І саме вчасно — Зоряна щойно впоралася з магічними мотузками та збиралася брати реванш. Трійка несподівано схопила її, знову зв’язала та лишилася стежити, аби червоноволоса не вирвалася.

— То ти тепер на сторожі доброго й вічного? — виплюнула Зоряна в обличчя Алісі. — Закінчуй з цим цирком! Звільни мене і я подумаю над тим, щоб пробачити тобі.

— Ти намагалася вбити мого сина, — відьма наклала чари оніміння. — Після цього я більше ніколи не буду на твоєму боці.

Арієль тим часом повернулася на відьомський бал, аби відшукати там якнайбільше котів темних чаклунок, які скористалися закляттям Зоряни для «покращення» ошийників. Там вона пошепки розповідала про дівчину, яка може звільнити їх, та відправляла до білого кота, що чекав їх за рогом. Той своєю чергою відводив всіх охочих до загадкової рятівниці.

Спочатку нікому не вірилося у подібні казки. Навіть відсутність ошийника в Арієль не могла переконати. Алісу ніхто не бачив вже кілька годин, а всім відомо, що коли відьма помирає, її помічник звільняється.

Втім, кілька сміливців, які захотіли перевірити інформацію, таки знайшлися. Як тільки вони повернулися та продемонстрували свої шиї без ошийників, справа пішла значно швидше. Містом прокотилася хвиля чуток. Тому навіть ті, хто не був на відьомському балу почали підтягуватися до Лілії. 

Доволі швидко відьми помітили, що під їхніми носами щось відбувається. Темні чаклунки кинулися перевіряти, чи їхні помічники ще досі їхні, та були неприємно вражені. В цей момент з’явився Артур та розповів, що відбувається.

— Ви всі знаєте, що я — син Аліси, тому маєте мені довіряти. Цієї ночі у нашому місті відбулася суттєва зміна. Ошийник припинив бути артефактом, який здатна зняти лише смерть. Відтепер кожен кіт або кішка зможе попрохати про звільнення і це буде зроблено. Розумію, що багатьом таке не до вподоби й ви вже обдумуєте плани, як знайти Лілію та вбити її, — дехто схвально загудів. — Однак, хочу нагадати вам про іншого ворога — Зоряну. Серед вас десятки поважних чаклунок, які заплатили за заклинання цієї відьми власною честю та роками виконують принизливі вказівки й доручення. — гул дещо зменшився, присутні почали зиркати одна на одну. — Вас змусили підписати цю угоду обманом. Та нині ви маєте вибір: вбити Лілію та лишити все як є, або згуртуватися проти Зоряни. Якщо вона більше не здатна надати закляття, котре неможливо зняти, то порушує умови власного договору і він автоматично розривається.

Хитра чаклунка свого часу продумала угоду зі значною перевагою для себе. Порушення з її боку означало лише розірвання договору, але інша укладачка мусила заплатити власною силою або життям. Втім, угоду було зачакловано таким чином, що відьми бачили магічний документ, який для них передбачає ті ж умови, що і для червоноволосої чаклунки.

Зоряна певний час не давала своїм новоспеченим партнеркам завдань, які могли б пробудити бажання розірвати договір, тому ніхто не здогадувався, що саме підписав. Відьма вичікувала, аби ніхто не попередив тих, хто ще не уклав з нею угоду, аж поки більшість не опинилася в її руках.

Артур за вказівкою Аліси нагадав те, про що розлючені темні чаклунки могли забути. Тепер, коли вони усвідомили можливість довгоочікуваної помсти, й думати забули про Лілію.

З натовпу почулися вигуки:

— Закінчилося панування Зоряни! 

— Кінець червоноволосій!

— Нарешті задамо цій брехусі!

— Настав час розплати!

Десятки відьом почали потроху виходити з будинку. 

Невдовзі Зоряна була змушена підписати угоду, яка перетворила її на жалюгідну безправну прислугу цілої купи темних відьом.