Знову білий кіт дізнається про передбачення

Грумер погодився допомогти розгубленій клієнтці. Його колеги, пухнасті конвеєри в яких не спинялися, невдоволено покосилися на нього, але нічого не сказали. Коли двоє відійшли на достатню відстань, Смарагд накинувся на Арієль:

— Виявляється, ти мені допомогла за наказом Аліси! А я ще хвилювався за тебе…

— Та ні! Це було щиро. Я хотіла, аби ви з мамою нарешті зажили добре. Навіть думки не мала, що в домі з купою відьом ти обереш саме ту червоноволосу.

— Та тобі байдуже до нас! Ми тебе місяцями не бачимо, а коли випадково зустрічаємо, то ти так високо носа задираєш, що аж вусами хмари лоскочеш.

— Невже ти досі не розумієш? Якщо Аліса дізнається, що може використати вас, аби маніпулювати мною, то вона неодмінно зробить це. І навіть свята Гертруда не знає, як далеко все зайде. Інша справа, коли я гордовита кішка, якій плювати на всіх окрім себе. Тоді єдине, що лишається — знущатися з мене.

Зелені очі кішки наповнилися сльозами. Вона одразу пошкодувала, що не втрималася. Було б краще для нього самого, аби брат і далі її ненавидів.

— Арієль… — Смарагд не міг підібрати слова.

— Я почула про ремонти підвалів та вирішила допомогти тобі. Проявила слабкість вперше за останні роки й скоїла помилку. Це зрештою загнало нас у пастку. 

— Про що ти?

— Якось дві темні відьми почули від місцевої провидиці те, що їм дуже не сподобалося. Одна з них — моя Аліса. Інша — Зоряна, червоноволоса чаклунка з оманливо гарним ім’ям, широкою посмішкою та чорним серцем.

— І що такого вони дізналися? — Смарагд не зміг приборкати легкі нотки скептицизму. 

Арієль пересвідчилася, що Ліля досі зайнята пошуками сумки, та почала швиденько переповідати.

У пророцтві йшлося про сина чорної відьми, що покохає дівчину з квітковим ім’ям, яка розуміє мову тварин. Вона приїде з іншого міста і вони зустрінуться у ніч проти першого листопада. Пара буде дуже щасливою та за кілька років одружиться й оселиться в місті, де народився хлопець. Однак, зрештою, чаклунка з брехливим ім’ям втратить прихильність сина, а всі лихі відьми більше не зможуть зловживати магією ошийника.

Алісу насправді при народженні назвали Яною. Але вона вважає, що ім’я могутньої чаклунки має починатися на першу літеру алфавіту, а не на останню, тому змінила його.

А Зоряна вигадала, закляття для кулонів. Чорні відьми приходять до неї з проханням «покращити» ошийники й за це вона бере чималеньку оплату. Те, на що здатен кулон Арієль — найневинніше з усього. Звісно, жодна чаклунка досі не може вбити кота чи кішку, але широкий арсенал катувань став доступним.

— Зоряна наказала тобі не пустити Лілю до кав’ярні, а мене Аліса послала допомагати тобі, аби дівчина точно не дісталася до її сина, Артура, — підсумувала кішка. 

Смарагд доторкнувся лапкою до сріблястого кулона на зеленому ошийнику. Ну, от і все… Казочка про білого кота, який стає помічником відьми закінчилася. Мабуть, йому й намагатися більше не варто, якщо він не здатен розгледіти на стільки лиху чаклунку. А нині залишається лише одне:

— Зараз ми випустимо дівчину і все станеться так, як повинно.

— Ні!

— Я розумію, ти боїшся гніву своєї господині. Але Ліля тебе захистить. Вона дуже добра, повір, — кіт аж сам здивувався тому, що говорить це щиро. Чомусь біля цієї дівчини йому миттєво ставало спокійно і затишно. — Пророцтва не брешуть, ти ж знаєш.

— У передбаченні йдеться про порятунок від лихих заклять на ошийниках, а не від усього, що можуть зробити темні відьми. Плювати на катування, які чекатимуть на мене. Аліса може ще раз переламати всі лапи й обсмалити шерсть. Вбити мене їй все одно не вдасться, — агресивно ткнула кігтем у золотистий кулон на шиї. — Але в тебе такого захисту немає. Якщо ти не виконаєш завдання, ошийник зникне і ніщо не стримуватиме Зоряну. Краще стати помічником темної відьми, аніж мертвим котом, розумієш?

Вушка Смарагда безсило опустилися. Нарешті всі суперечності у поведінці сестри стали зрозумілими. Виявляється, Арієль не відмовилася від сім’ї, а навіть навпаки — відчайдушно захищає її. Однак, обставини не дозволяли радіти.

Що ж, якщо сестра може роками терпіти знущання, то й він мусить бути сильним. Смарагд не міг дозволити собі пожертвувати всіма котами міста заради власного життя, яке по суті нічого не варте.

Чотирилапий помчав діставати сумку Лілі. Арієль прожогом кинулася за ним, в лічені секунди наздогнала та наскочила зверху. Брат з сестрою зчепилися, немов на смерть. Полетіли чорно-білі жмутки шерсті. Хтозна, чим би все закінчилося, аби Ліля не роздійняла цих двох.

— Ви що тут влаштували? — запитала, тримаючи котів за шкірки.

— Невеличка сімейна сварка, — буркнула Арієль.

— Та все, відпускай нас, махаю білим хвостом замість прапора.

Дівчина відпустила чотирилапих і вже збиралася попросити в когось телефон, коли нарешті помітила свою сумку за шафою.

— Та тю! — її очі округлилися. — Наче спеціально хтось її сюди запхав.

Арієль голосно зітхнула, кинувши красномовний погляд на брата. Поки між ними відбувався німий зоровий бій, Ліля нарешті заплатила за послуги грумера, подякувала та попрощалася.