Вже не білий кіт вирушає на відьомський бал

Фарбованому чорному пухнастику було геть кепсько. Вночі він майже не спав, бо не міг викинути з голови ошийник Арієль. Скільки відьом здатні на подібне? Як обрати хорошу чаклунку? А якщо вся ця витівка завершиться таким самим кулоном на шиї, що пектиме при кожному руху лап не в тому напрямку, який обере нова господиня?

— Щось ти маєш геть кепський вигляд… — відколи син повернувся додому в новому образі, Лейла втратила спокій. Вона очікувала нової спроби почорніти, але до того, що в нього це дійсно вийде, готова не була. — Може, не ходи ввечері нікуди?

— Я не для того фарбувався, аби мирно спати вдома у геловінську ніч.

Не зважаючи на всі сумніви, кіт не міг дозволити собі відступити. Матуся не молодшає, а взимку в підвалі дуже прохолодно. Тим більше ширяться чутки, що їх взагалі можуть звідси вигнати та почепити на двері величезний замок:

— А що, як воно нічого? — перестрів його вранці сірий вуличний кіт із сусіднього будинку. Відчайдушні часи потребують відчайдушних методів? — натякнув на новий колір шерсті. — Раніше вважав оцю твою ідею абсолютною дурницею, але зараз… Вже подумую, може, й самому спробувати?

— Про що це ти?

— А ти не чув? Кажуть, планують ремонт підвалів. Потім котам там ховатися не дозволять.

Після почутої новини відчайдуха заборонив собі навіть думати про відступ. Він, як гідний син, не має права задкувати через острахи.

Відьомський бал, який вже кілька століть традиційно проводять в ніч проти першого листопада, — чудова нагода. На нього сходяться більшість місцевих чаклунок. Серед них точно знайдеться добра відьма, яка не зачаровує ошийники на лихе.

— Неправильно все це, ох, неправильно…

— Не хвилюйся, мамо, скоро все зміниться на краще, — кіт різко зіп’явся на всі чотири лапи, але мусив одразу присісти, бо в голові запаморочилося.

Лейла кинулася до сина:

— Схоже, що ти захворів. Краще лишайся вдома.

— Все добре, просто не виспався. Зараз подихаю свіжим повітрям і швидко прийду до тями.

Кішці довелося мовчки спостерігати, як він йде геть, лишивши її сам на сам з тривожними думками.

* * *

Величний готичний будинок розташовувався в центрі містечка. На ньому попритулялося безліч округлих башточок, а фігурні шматочки скла утворювали вікна різних розмірів. Світло-сірі цеглинки чергувалися з темнішими, складаючись у стіни, які у багатьох місцях покривали в’юнкі рослини. Листя, що почервоніло на осінь, притягувало погляд та заворожувало. 

Темно-коричневі двері, прикрашені кованими сріблястими завитками, часто легенько поскрипували. Прибували все нові й нові відьми, а також коти й кішки. Деякі супроводжували господинь, інші — прийшли сюди, аби нарешті відшукати своїх чаклунок. Частенько для них навіть притримували двері.

Згідно з легендою, будинок побудувала родина, в якій народилася перша відьма цього міста. Пелагея, так її звали, дуже любила танцювати, тому бали тут відбувалися часто. Однак, той, що організовували на Геловін, завжди вважався найголовнішим та вирізнявся неабияким розмахом. Відбувалося там всяке, переважно незвичне й чарівне.

Одної такої особливої ночі, в рік свого повноліття, юна чаклунка першою одягла на шию кішки чарівний ошийник, та поклала початок традиції, яка дожила до наших днів. Артефакт набуває сили лише тоді, коли чотирилапий компаньйон отримує його в геловінську ніч. Це потужний енергетичний канал, символ глибокої взаємної вірності та поваги. Втім, Пелагея, яка обожнювала всіх своїх пухнастиків, і подумати не могла, що хтось в майбутньому спаплюжить магію ошийника так, як це зробила Аліса. Хтозна, можливо, аби вона про це знала, то ні в якому разі не поділилася б замовлянням, без якого нічого не вийде. А її кішка залишилася б першою й останньою помічницею відьми у цьому місті. 

Фарбований чорний кіт з повною готовністю увійшов до будинку. Всередині майже все варіювалося відтінками сірого та чорно кольорів. Яскравими акцентами стали щільні бордові італійські штори [4] з золотистими китицями, а ще приємне тепле сяйво сотень свічок на величезних люстрах, закріплених на високій стелі.

Гості будинку не дотримувалися якогось дрес-коду. Дехто обрав для себе сучасні вечірні сукні та пишні зачіски. Інші навпаки підібрали стримані образи з мантіями та навіть гострими капелюшками. Деякі прийшли самі, деякі — з чоловіками. Тут кожна відьма мала право обирати одяг на власний розсуд, та провести ніч так, як забажає. Тому всі поступово розбрідалися по різних кімнатах.

В одних приміщеннях красиві пари кружляли в танку, в інших активно чаклували темні й світлі відьми, користуючись енергією особливої ночі. Були й такі кімнатки, де зовсім юні дівчата займалися легким ворожінням на судженого, гроші чи життєву вдачу. Подібне серед чаклунок вважається швидше розвагою, аніж справжньою магією. Навіть звичайна людина таке може, якщо уважно прочитає інструкцію та дотримається всіх правил. Хіба ефект вийде трішки слабшим.

Котів у приміщенні було не менше, аніж людей. Деякі пухнастики розважалися разом з господинями, інші — спілкувалися між собою. Ті, які вже мали ошийники, згідно з неоголошеною традицією, звільнялися від доручень. Хоча, виключення траплялися.

Чимало котів вже отримувало своє перше завдання: знайти якусь чудернацьку рослину, щось у когось поцупити, змусити людину прийти до потрібного місця чи навпаки — запізнитися. Траплялися й завдання на кшталт примусити когось зіскочити з мосту, вибігти на дорогу чи підлити якесь небезпечне зілля для темного привороту або невдач. Від місць скупчень відьом із подібними дорученнями фарбований чорний кіт старався триматися якнайдалі.