П'янка на хаті частина 2, або Героїчний порятунок маленького алкоголіка

  "Ля, ці п'яні туші відключились" - я штовхнула ногою Хосока - нуль реакцій. "Надіюсь, вони живі." Серед всіх я не бачила Гука "Він все ще в туалеті? Йому погано?" Я попрямувала до ванни і відчинила двері. Чон, звисаючи з унітаза валявся у відключці. "Погано, що він лежить на холодному" Я сіла поряд, взяла його за руки і почала стягувати вниз. Рапом за спиною я почула глухий сміх. Це було дуже несподівано, тому моє серце леь не пішло в п'яти.

 - Бляха-муха, хіба можна тк лякати? У тебе совість взагалі є? - я розлютилась не на жарт. В надії, що завтра він про все забуде, я вирішила висказати йому в обличчя все, що про нього думала - Ти дратуєш мене! Своєю поведінкою, своїм ігнором, характером. Мені завжди було фіолетово на таких людей, але ТИ змушуєш мене переживати, ТИ тривожиш моє серце!

 Ха-ха - фарфоровий хлопець не очікував на таку реакцію. Він обперся на стіну та сповз по ній вниз. Шуга підняв свої очі та поглянув на мене не так, як завжди. Погляд був зовсім іншим.

 - Я не думав, що тебе це зачіпає...

 - Зачіпає, ще й як! Твій сміх, який лякає, погляд, який хоче мене заморозити, або спалити, голос, від якого по моїй шкірі пробігає тисячі мурашок, біла шкіра, наче фарфор, через що я й називаю тебе подумки фарфоровим хлопцем. - випите мною соджу било в голову все сильніше.

  Я відчула легкий рух в руках. І вчасно випустила Чонгука, бо того знудило.

 - Бл***, Гук, ти завжди найкращі моменти псуєш. Маленький засранець! Я тебе покраю!

 - Не смій трогати дитину! - промямлила я, примружуючи очі і погладила Гука по спині.

 - Мовчи! Тобі це теж з рук не зійде. - він так само хитро посміхнувся і закрив за собю двері, залишаючи нас з Чонгуком наодинці.

 - Кукі! Ти як? - я поклала його на підлогу животом уверх - Фу, твоя футболка - схоже він не встиг добігти до туалету і його знудило на футболку - Гидота! - я припідняла його та зняла брудний одяг.

  "Нема коли про це думати, але у нього такі кубики!" Чонгук лежав потним, важко дихаючи. Я ляснула себе по щоці: "Про що я думаю! Ізвращенка! Треба якось дотягти його до кімнати. Не лишу ж я його вмирати на підлозі." - я почала обережно піднімтися на своїх неслухняних ногах. Але на зап'ясті відчула руку, яка рвучко потягнула на себе. Я не втрималась на ослаблених ногах і впала на його оголене тіло.

  Я відчула на шиї гарячий подих та дотик теплого язика на ключиці.

 - Так не можна! - задихаючись мовила я

 - Чому? Голос макне був до божевілля спокусливим.

 - Ні, Гук... - я відсахнулася від нього, схопила рушник і накинула на нього, щоб не збивав з розуму.

  Я відповзла назад і взяла за ноги (а як інакше його тащити?) Я почала знімати шкарпетки.

 - Не чіпай! Шкарпетки - це моя гордість.

 - То сам вставай, і йди зі своєю гордістю на всі чотири сорони!

 - Не можу.

 - Ну то мовчи і не заважай мені.

  Дверна ручка рвуко опустилася і в кімнату увійшов Намджун:

 - Аліса, ти тут! Ми тебе шукали - його погляд впав на Гука - Що з ним? - він знову глянув на мене, дівчину, яка намагається зняти шкарпетки з наймолодшого учасника всесвітньо-відомого бойзбенду - І взгалі, чим ви тут займаєтесь?

 - Нічим. - сказала я, як відрізала. - Йому погано. Допоможи дотягти до кімнти.

  Я взяла з одну ногу, Джун за другу; і потащили... На кожному горбочку Гук підскакував та гикав. Коли ми доповзли до сходів, Джун відпустив його.

 - Ми не зможемо тащити його по сходах. 

 - Угу - кивнула я

  Техьон, зачувши наш діалог, розплющив сонне око і зі швидкістю світла підбіг до нас

 - Кууккі! Тобі не боляе? - Ві присів, зчепив руки Чонгука у себе на шиї та підтримуючи сідниці руками, легко підняв Гука і поніс по сходах.

 - Він такий сильний *гик*

 - Гук дуже погано переносить алкоголь, Техьон вже звик, він постійно носить його на спині. Це звучить дивно. Але, я думаю, у взаємопідтримці і дружбі нічого поганого немає.

 -  Я теж так вважаю *гик*

Автор: Хух, самій соромно. Коли писала це переливалась всіма кольорами веселки. Не бійтесь, скоро буде остання частина "П'янки на хаті". А далі піде нормальний розвиток сюжету. Надіюсь, вам не важко оцінити книгу та написати коментар. Дякую всім читчам. Люблю вас:3