Пройшло ще одинадцять днів. Під час недільної службы дзвонар вбігає у вівтар і кричить:
— Іде банда, збирайте людей, треба захистити людей та собор! — сказав дзвонар, відсапуючись.
— Бігом, — командує Мойсей, знімаючи облачення. — Старших захищаємо, хворих також. Хто може стояти — виходить уперед.
І, кивнувши Дмитру та ще двом хлопцям, вибігає назустріч, щоб дати час організуватися служителям і парафіянам.
— Ти ким будеш? — спитав хлопець, який був на вигляд ватажком.
Мойсей, оглянувши натовп, побачив більше сотні людей із різними дубинами, палицями, кастетами, до яких підходили ще люди з таксі й автобусів.
— Я служителем буду. А ти хто такий і за яким правом кіпіш влаштовуєш?
— Я той, хто тобі хребет зламає.
— Ну спробуй, — і Мойсей пошепки додав: — Бігом хтось по якусь зброю, навіть кадило підійде.
Один хлопець уже за три хвилини приніс дві палиці, два кадила й підсвічник.
—Вбити цих дурнів! — крикнув ватажок.
— Треба дати час нашим! — крикнув Мойсей. — Стоїмо до останнього подиху! — і вдарив першого супротивника кадилом.