Вийшовши за територію собору, Ростислав відправився на зустріч зі своїм найкращим другом, який по сумісництву був старшим паламарем другої зміни. Зустрічалися друзі зазвичай у кафе «Соборному» в центрі міста, де Ростислав часто перекушував після служби сам чи з друзями. Сьогодні, зустрівши свого друга, Ростислав почав розмову здалеку:
— Привіт, Тимуре, — потиснув руку, — як там на посаді?
— Привіт, друже, — відповів Тимур, — звідки я знаю, як там на посаді, як цього тижня твоя зміна?
Так друзі пройшли до столика, де вже стояло два горнятка теплого зеленого чаю, який Тимур замовив завчасно. Розмовляли друзі добрих дві години, і тут Тимур ставить запитання, яке його турбувало:
— Слухай, як там Світлана?
Світлана — це хористка, яка подобалася Тимуру.
— Я за нею не заглядаю, а ти нарешті поклич її на побачення і не мороч собі голову й мені заодно.
— Так і зроблю завтра.
Друзі ще поспілкувалися пів годинки й розійшлися, тому що Ростиславу треба було на автобус.