білий горобець

за плінтусом

не знімай з мого тіла покрову ночі,
не торкайся душі -
вона б'ється струмом,
як проходиш повз -
заплющуй очі,
тобі не потрібні усі ці вибоїни,
западини, вирви, -
просто облиш.

не дивись у моє обличчя -
там свої спектаклі болю
ставлять на антресолі
сухого закону воєнних часів.

не лови у свої тенета
погляди голих снів,
вирізай кожен кадр,
викреслюй дати -
ми давно вже на дні,
діти підземель -
безіменні солдати,
що не повинні
знати 
усіх траншей
на чужих зап'ястях
незнайомих земель,
але..




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше