білий горобець
розкадровка
шукаю у пропливаючих повз перехожих
знайомі риси,
звичні тендітні зморшки,
згрубілі пальці,
забуваючи,
що лиш у спогадах
можу знову торкатися,
посміхатися,
дивуватися.
так хочеться вірити
у наївно добре,
коли дощ
брехливо плететься в калюжах,
пуцьвірінки рубцями дерев,
сонне світло у перших пробуджених вікнах.
коли в навушниках знову Muse
і ця циклічність
вбиває неповторність днів.
кожен пошук однаково беззмістовний.
вітер заповзає під шкіру,
ковзає під бронею,
ті хто навіки в строю,
лишилися брехнею
калюж
у відблисках звивин
кроні
дерева
Іггдрасіль,
підсипаючи артемсіль
у шрами на пам'яті.
ставлю на паузу
вулицю.
людей.
музику.
незбагненний вихор днів.
коли ми востаннє чулися?
бачилися?
посміхнулися?
по-справжньому були живі?
Відредаговано: 23.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
